«Що ви ще хочете, ми вам виплачуємо грошове забезпечення»

• Першу акцію листопада «Поверніть наших рідних додому» родини безвісти зниклих і полонених захисників України провели на вулиці Незалежності біля магазину «Імперія». Зібралося майже 60 родин. Як і в попередні зібрання, родини ділилися спогадами про своїх рідних, говорили, з якою байдужістю до їх горя стикаються з боку командирів військових частин, в яких воювали їх рідні.

За хвилин 10 до назначеного часу, координатори групи провели 5-хвилинку, в якій поділилися останніми новинами щодо Алеї Надії під назвою «Чекаємо, віримо, молимось».  Стало відомо, що стенди з фотографіями безвісти зниклих захисників будуть розділені на дві локації. Один стенд поставлять на перетині вулиць Куликівського та Незалежності, біля пам’ятника  танкістам визволителям Козятина. Другу облаштують у селі Козятин біля сільського будинку культури. Поділившись новинами, родини зниклих захисників розгорнули прапори і портрети своїх рідних і стали розходитись на обидві сторони дороги. За мить до загальнонаціональної хвилини мовчання координатор групи Тетяна Гуменюк ввімкнула гучномовець.

Приємне враження склали водії. Вони не тільки припинили рух на хвилину, а й дочекалися з сигналами аварії до завершення Гімну України.

Протягом майже години родини зниклих захистиків ділилися розповідями епізодів своїх рідних і пасивності командирів військових частин, в яких служили їх сини, брати, чоловіки. З розповідей виходить дивна ситуація. Командири знають, що не в полоні, знають, що не в СЗЧ, а де подівся — не знають. Знають тільки, що запустили дрон і тіла не було виявлено. 

— Коли в полоні немає, у СЗЧ не пішов, так де він?  У військовій частині не знають. Коли не вберегли, то хоча б правду рідним розкажіть, — це, як важко бути у невизначеності більше двох років, говорили між собою жінки, у яких зникли безвісти чоловіки.

Як і минулого разу, було багато портретів захисників України на прапорах бригади особливого призначення «Червона калина». Цього разу їх було 9. 

2022, 2023, і трохи 2024 року не було такого, щоб хлопці були на позиції більше 10-20 діб. З кінця 2024, 2025 рік і по жовтень 2026 року рої дронів і небі і інформації про захисників — близько до нуля. У командування військової частини відповідь одна «Чого ви ще хочете, ми вам виплачуємо грошове забезпечення».

Завершилась акція на 14 хвилин раніше від звичного. У 9.46 завила сирена повітряної тривоги. Правда, завила вона в телефонах родин. Біля магазину «Імперія» її чутно майже не було. Родини захисників України згорнули прапори і стали підходити до скриньки збору грошей на ЗСУ.  

А ми попросили Тетяну Гуменюк, щоб вона поділилася враженнями від акції 7-го листопада   

— Сьогоднішня акція на підтримку безвісти зниклих та полонених Захисників України — це знову про біль, віру, надію та незламність родин, які щодня чекають на звістку про своїх рідних. 

Ми виходимо на вулиці не просто з фотографіями в руках. Ми виходимо, щоб нагадати суспільству: наші Захисники не забуті! За кожним фото — чиєсь життя, сім’я, діти, батьки та нездійснені мрії.

Дякуємо кожному, хто сьогодні був поруч, хто підтримує, не проходить повз, сигналить автомобілем, зупиняється та розділяє наш біль. Ваша підтримка дуже важлива для кожної родини.

І сьогодні відбулася ще одна важлива подія. Вперше під час нашої акції ми організували збір коштів на підтримку Збройних Сил України. І разом нам вдалося зібрати 6 610 гривень

Щиро дякуємо кожному, хто долучився до збору. Кожна гривня — це ваш внесок у підтримку тих, хто сьогодні боронить нашу країну.

Ми продовжуємо боротися за своїх рідних, підтримувати наших військових і нагадувати всім: поки ми пам’ятаємо, поки говоримо, поки боремося — їх не зітруть із пам’яті

Наші ще не вдома. І ми не зупинимося, —  сказала координатор групи «Безвісти зниклих та полонених Захисників України» 

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.