Розвідник Василь Чаюн не повернувся з останнього бойового завдання

• Василь народився на Київщині та його дитинство пройшло у Жежелеві. Вивчився і працював з автотехнікою і біля землі. У березні минулого року став на захист рідної землі. З липня вважався безвісти зниклим, 18 лютого 2026 року він повернувся до рідного дому на щиті. 

Зустріла Глуховецька громада свого земляка живим коридором, починаючи з Пляхової по всьому маршруту траурного кортежу. Найбільше було людей біля будинку славного воїна. Там чин похорон за загиблим Героєм звершили військовий капелан Іван Цихуляк та священник Греко-католицької церкви Богдан Мазурака.

Після відспівування Героя траурна колона в супроводі священників рушила до сільського кладовища. Там за загиблим розвідником пройшов мітинг жалоби іпам’яті. Відкрила його  Альона Полло.  

— Наш народ опинився в одному з найбільших етапів своєї історії. Серце крається від жалю за всіх загиблих у цій кривавій і лютій війні. Болить душа за мужніх героїв, які віддають найцінніше — своє життя для того, щоб ми з вами могли жити. На жаль, сьогодні, 18 лютого, наша громада знову схилила свої голови у глибокій скорботі. Велике горе об’єднало всіх людей,  які зібралися, щоб провести в останній путь нашого земляка — військовослужбовця Збройних Сил України Чаюна Василя Валерійовича. Так важко повірити, що Василь не повернувся додому так, як на нього тут чекали. Не переступить поріг рідної хати. Не обійме маму. Не скаже звичного слова підтримки татові. Не усміхнеться так звично щиро і по-людські, — сказала ведуча і перейшла до біографії Героя.

Народився Василь Валерійович 22 січня 1992 року в селі Гайворон Володарського району Київської області. В селі Жежелів минуло його дитинство. Тут він пішов до школи, в селі формувався його характер —чесний, щирий, працьовитий. Він виріс на цій землі, яку згодом пішов боронити.

У 2009 році Василь закінчив Жежелівську школу. І в цьому ж році вступив до Козятинського міжрегіонального вищого професійного училища залізничного транспорту, в якому здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів. Пізніше, у 2013 році закінчив Гущинецьке вище училище, де здобув професію тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, слюсаря-ремонтника, водія автотранспортних засобів. Після закінчення навчання працював у місті Бердичів в «Лада Сервіс» ПАТ. Згодом працював на хлібокомбінаті «Цар хліб».  Останнім місцем роботи Василя була Українська каолінова компанія в селі Великі Гадомці Бердичівського району на посаді водія.  27 березня 2025 року наш Герой був призваний до лав Збройних Сил України на військову службу по мобілізації захищати рідну землю. 

Під час проходження військової служби Василь сумлінно виконував обов’язки розвідника. З 16 липня 2025 року Василь Валерійович вважався зниклим безвісті. Після півроку очікувань і надії стало відомо, що наш земляк Герой Василь Чаюн відданий військовій присязі на вірність українському народові, мужньо виконавши військовий обов’язок, в бою за Україну, за її свободу цілісність і суверенітет в районі населеного пункту Новоекономічне Покровського району Донецької області загинув, — сказала Альона Полло і запросила до слова старосту села Ігоря Ткачука.

Після виступу старости зі славним розвідником стала прощатися громада. Прощалися довго, адже у Василя було багато друзів та й всю родину Чаюнів поважають в селі. Поховали нескореного воїна під під Гімн України та військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.