Рідні два роки сподівалися, що Руслан повернеться, але не такої зустрічі чекали

Рідні два роки сподівалися, що Руслан повернеться, але не такої зустрічі чекали
  • Руслан Слюсаренко народився в Жежелеві. Тут він пішов до школи, а отримавши після училища спеціальність, був призваний на строкову службу. На службі підписав контракт і 7 років боронив рідну землю. Демобілізувавшись, будував плани на майбутнє та вдерся ворог і Руслан з перших днів повномасштабного вторгнення знов пішов на війну. В жовтні 2023 року славний син України загинув.

Зустріла громада свого Героя живим коридором по всьому траурному маршруту вулицями Пляхової, Глуховець і аж до вулиці Київської у Жежелеві.

Біля будинку Героя славного сина України зустрічали рідні, близькі, родичі, друзі, сусіди, керівництво Глуховецької селищної ради і громада.

Отець Володимир звершив за загиблим воїном відспівування, а після панахиди з Русланом стали прощатися всім селом. Траурна колона в супроводі священника рушила до місця вічного спочинку, де за загиблим воїном провели мітинг жалоби і пам’яті. 

Відкрила мітинг Алена Полло.

— Наш народ переживає найтрагічніші сторінки своєї історії. Серце крається від від жалю за всіх загиблих у цій кривавій та лютій війні. Болить душа за мужніх Героїв, які за нашу свободу віддають найцінніше — своє життя, задля того, щоб ми могли жити. На жаль, сьогодні, 17 жовтня, наша громада знову схилила голови у великій скорботі. Велике горе об’єднало нас всіх, щоб провести в останню путь свого земляка, військовослужбовця Збройних Сил України Слюсаренка Руслана Олеговича, який від 10 жовтня 2023 року вважався зниклим безвісті. Після двох років очікувань і надії стало відомо, що наш земляк, відданий військовій присязі на вірність українському народу, загинув, мужньо виконуючи військовий обов’язок в бою за Україну її територіальну цілісність, свободу і незалежність поблизу населеного пункту Авдіївка Покровського району Донецької області, — сказала ведуча і перейшла до біографії Героя.

Руслан Слюсаренко народився 22 лютого 1994 року в селі Жежелів Козятинського району. У 2009 році закінчив Жежелівську школу. В цьому ж році вступив до Бердичівського технічного училища за фахом облицювальник-маляр-штукатур. У 18 років наш Герой був призваний на строкову військову службу. А вже через рік, усвідомлюючи свій обов’язок перед Батьківщиною, підписав контракт та продовжив захищати Україну. 

З 2015 року мав статус учасника бойових дій АТО. На фронті наш земляк був 7 років в званні старший солдат артилерійського розрахунку. З початком повномасштабного вторгнення Руслан Слюсаренко не міг стояти осторонь, коли вогог топче рідну землю. Без вагань Руслан повернувся до лав Збройних Сил України. Під час проходження військової служби був на посаді стрільця-помічника гранатометника другого штурмового відділення 3-го штурмового взводу, першої штурмової роти в/ч—4640. Служив не для слави, а з великої любові до України, бо вірив, що його сила і праця потрібні саме там, у строю, поруч з побратимами. Він зробив свідомий вибір — стояти за мир і свободу свого народу.

Руслан Олегович був доброю і щирою людиною із завжди відкритим серцем. Його душа світилася любов’ю до рідних, до друзів, до життя. У ньому поєднувалися людяність, чуйність і справжня мужність. Він міг підтримати у найважчі моменти. Рідненький брат своїй сестричці, наймиліший син для мами Світлани, люблячий дядечко, найдорожчий ону та добрий сусід, відданий друг. Будував плани на майбутнє та все змінила війна.

Важко знайти слова втіхи, неможливо загоїти біль та гіркоту втрати рідної людини. Та нехай світлий спомин про загиблого воїна та стане сильнішим за смерть і назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів, бойових побратимів, всіх, хто знав його, любив і шанував. Ціною власного життя він здійснив найбільший подвиг справжнього чоловіка. На віки вічні його ім’я буде вписане в життя нашої громади та України, — сказала ведуча і запросила до слова голову Глуховецької селищної ради Олександра Амонса.

Після виступу селищного голови з  Героєм-земляком стали прощатися рідні і громада. Прощалися довго, адже у Руслана було багато друзів і в селі поважали його. Військові передали прапор мамі Героя. Поховали славного воїна під Гімн України та військовий салют.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.

Коментарі (47)
  • Kovalchyk Natalia
    Світла пам'ять Герою
  • Юліанна Янкова
    Вічна пам'ять тобі, мій любий друже, наш Герою!!! Ти назавжди залишишся в моєму серці, моїй пам'яті. 😭💔🙏
  • Катя Шевчук
    Вічна пам'ять Герою України царство небесне.
  • Лідія Кривонос
    Вічна пам'ять Герою України

keyboard_arrow_up