Позивний «Форсунка» у Юри був ще з АТО. 24 вдерся ворог, а 26 він вже був у Бахмуті.
- Юрій Сідлецький народився в селі Струтинка, що на Вінниччині. Згодом родина переїхала до Козятина. Після 8-го класу вступив до Калинівського технікуму, де здобув спеціальність технік-механік. Після строкової служби працював машиністом електровоза. Виховував з дружиною 2-х синів. Учасник АТО. Загинув 23 квітня 2023 року захищаючи Бахмут. 29 грудня 2025 року Юрій повернувся додому.
Спочатку з Юрієм прощалися біля будинку, звідки він пішов на війну. Отець Роман провів за загиблим воїном заупокійну панахиду.

Далі траурний кортеж взяв курс до храму святого пророка Іллі. На вулиці В’ячеслава Чорновола перед церквою друзі і побратими Юрія створили живий коридор та розгорнули прапор 6-го окремого батальйону ТрО. Заупокійну молитву за загиблими воїнами Юрієм Свідерським та Степаном Кобловимвели у храмі провели настоятель храму митрофорний протоієрей Роман Масира та настоятель храму Успіння пресвятої Богородиці села Махаринець митрофорний протоієрей Іван Дуник.

З храму процесія рушила на центральну площу нашого міста. Там за загиблими воїнами пройшов мітинг пам’яті і скорботи.

У Юрія було дуже багато друзів, тож багато з них прийшли віддати йому шану на площу.—Юра був надійним другом, а позивний «Форсунка» мав ще з АТО. Що там казати немає чоловіка. В Україні на двох Героїв стало більше, а в родинах на два люблячих серця стало менше сказали вони.
Відкрила мітинг жалоби начальник Козятинської культури Світлана Рибінська. Після вступного слова вона зупинилась на біографії воїнів.
Сідлецький Юрій Олегович народився 1–го червня 1968 року в селі Струтинка, Липовецького району, Вінницької області. Згодом сім’я переїхала в Козятин. Навчався в 4-й школі, по закінченню 8–ми класів вступив в Калинівський технікум, де здобув спеціальність технік-механік. Далі строкова служба в армії. Після служби працював в локомотивному депо. де згодом став машиністом. Після народження двох синів Юрій Олегович став турботливим батьком. Уважним, терплячим, таким, що знає, коли треба порадити, а коли просто мовчки обійняти. Мріяв, щоб його діти були щасливими. «По справжньому добрий чоловік — без гучних слів і показної щедрості», саме так сказала про нього дружина Світлана. Хороший сім’янин, для якого дім був не просто стінами, а живим простором любові і тепла.
Коли розпочалась антитерористична операція на два з половиною роки став учасником АТО та учасником бойових дій. Нагороджений медаллю.
Повномасштабне вторгнення розпочалось 24 лютого, а 26 лютого Юрій Олегович уже був під Бахмутом. Він ішов в бій не зважаючи ні на страх, ні на втому, ні на біль. Бо знав, за що стоїть — за своїх. Такі, як він не відступають і, як наслідок — сильна контузія, реабілітація і знову фронт. Він оберігав молодших побратимів — підказував, навчав, прикривав, брав на себе самі складні та небезпечні завдання. Його турбота була тихою, без зайвих слів, але відчутною в кожному вчинку. Такі люди тримають фронт не, лише зброєю, а й серцем.
24 квітня 2023 року під час виконання бойового завдання військовослужбовець 6 — го батальйону територіальної оборони військової частини А—7048 в населеному пункті Бахмут, Донецької області Сідлецький Юрій Олегович загинув. Два роки і вісім місяців вважався зниклим безвісти. Та нажаль повернувся він не так, як всі рідні і близькі на це сподівалися. Сказала ведуча і запросила до молитви священників— благочинного Вінницько-Тульчинської єпархії Романа Масиру та отця Івана.
Від мікрофона слово мали отець Роман та секретар Козятинської міської ради Ірина Репало
Вони виразили співчуття та підтримку родині, нагадали присутнім, якою ціною здобувається наша свобода. Після виступів ведуча закликала присутніх попрощатися з Юрієм Сідлецьким та Степаном Кобловим.
Під час прощання друзі Юрія по роботі локомотивні бригади виразили шану загиблому другу гудком локомотивів протягом 5 хвилин.

З площі кортеж з тілом Героя рушив до Алеї Слави міського кладовища. Поховали славного воїна під державний Славень та салют від військової салютної групи.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
-
Stanislav AleksandrovichЗ 1971 року працював машиністом з 3 років