Пекло Миколаївщини та Херсонщини були буднями Олександра

• Олександр Корольчук народився у Вінниці.Там пішов до школи, проте 9 клас закінчував у Кордишівській школі. Після шкільної освіти вступив до вищого художнього училища, де набув мирної професії будівельника, художника по металу. Коли почалася велика війна прийняв рішення йти боронити рідну землю. В жовтні 2023 року вже був мобілізований, а навесні 2025 року, виконуючи бойове завдання, славний воїн загинув

Добирався Олександр з поля бою додому, у Кордишівку, довгих 5 місяців, 10 жовтня його зустріли рідні, близькі і громада. Спочатку з Олександром прощалися біля будинку Героя, а потім живим заквітчаним коридором жалобна колона рушила до храму Архистратига Божого Михаїла. 

Церемонію прощання за загиблим воїном провели настоятель храму отець Олексій та отець Володимир. Після поминальної служби на подвір’ї храму  провели мітинг скорботи і пам’яті. Відкрила його начальник відділу культури Козятинської міської ради Світлана Рибінська. Вона говорила про жахіття війни і якою ціною здобувається наша свобода та суверенітет України. Окремо ведуча зупинилась на біографії загиблого воїна.

Олександр народився 12 травня 1992 року в місті Вінниця. Там пішов до школи. А 9-й клас закінчив в місцевій школі. Вступив до Вінницького вищого художнього професійно-технічного училища за спеціальністю газозварювальник, художник по металу, будівельник. Потім — строкова служба у Василькові, технічне обслуговування літаків. Демобілізувався і почав заробляти разом із вітчимом своїми вміннями. Займалися такою мирною роботою, будували будинки. Чоловік був дуже вправним з самого дитинства, жвавим і активним, любив техніку, знався на ній.

Перед самою війною працював водієм. А якоїсь миті прийняв рішення йти до війська. Сам пішов до військкомату і 31 жовтня 2023 року вже був мобілізований. Будучи технічно грамотним, займався військовою технікою, в тому числі і закордонною, попередньо пройшовши навчання.

Пекло боїв на Миколаївщині та Херсонщині стало його буднями. Кожного дня телефонував мамі. Коли йшов на завдання попереджав, що не буде звʼязку. В лютому 2025 року вперше був у відпустці. Короткий відпочинок і знову до підрозділу. 1-го квітня був останній дзвінок, остання розмова. 2-го квітня вихід на позицію.

11 квітня побратими зателефонували мамі і повідомили, що її син Олександр Корольчук загинув. А вже згодом прийшло офіційне повідомлення, що Олександр Корольчук пропав безвісти. Вдалося повернути тіло та ідентифікувати. Механік-водій 2 розвідувального відділення 1 розвідувального взводу розвідувальної роти військової частини А-4935, виконуючи бойове завдання в ході бойових дій з відбиття збройної агресії російської федерації в районі острова Козиній Херсонського району Херсонської області загинув. Єдиний син став сином та гордістю України, — сказала ведуча і запросила до слова отця Олексія та керуючого справами виконкому Костянтина Марченка.

Від побратимів та рідних Героя стало відомо, що Олександр Корольчук виконуючи бойове завдання загинув 8-травня 2025 року 

Після виступів від мікрофона з Олександром стали прощатися рідні, близькі, друзі місцеві, друзі з Вінниці, побратими, однокласники воїна. Прощалися довго. Олександра дуже поважали в селі і для всіх присутніх це була болюча втрата.

З церкви траурний кортеж рушив до Алеї пам’яті сільського кладовища. Священники провели за загиблим воїном ще одну заупокійну молитву. Військові, стоячи на колінах, передали прапор України матері воїна. Поховали «Малиша», таким був позивний Олександра, під Гімн України духового оркестру та військовий салют від салютної групи.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.