Пам'яті Героїв з Козятинщини Ігоря Шитова та Віктора Кобилінського

• Сьогодні, 26 жовтня минає перший рік відтоді, як війна забрала життя Героя з Самгородоцької громади Ігоря Шитова
• У неділю, 25 жовтня минуло два роки від дня, коли обірвалося життя  Героя Глуховецької громади Віктора Кобилінського (позивний «Штик»).
• Пам'ятаємо...

Про Героя Ігоря Шитова

Народився Ігор 24 листопада 1988 року в місті Омутнінськ Кіровської області, Росія. У 1992 році його родина переїхала до села Самгородок, яке стало для Ігоря рідним. Він був найстаршим у багатодітній родині, змалку пізнав відповідальність і важливість родинної підтримки. У 1996 році Ігор розпочав навчання в Самгородоцькій середній загальноосвітній школі. У 2000 році продовжив здобувати освіту в Самгородоцькій спеціальній школі, де закінчив 10 класів. У 2006 році обрав робітничий шлях і вступив до Козятинського професійно-технічного училища. У 2009 році завершив навчання, здобувши спеціальність «муляр, монтажник з монтажу сталевих та бетонних конструкцій». Після закінчення училища працював робітником на різних підприємствах. Ігор жив звичайним життям, працював, будував плани на майбутнє, був сином, братом, рідною людиною для своєї сім’ї. У нього попереду мало бути ще стільки щасливих моментів, здійснених мрій і незвіданих доріг… Але повномасштабна війна покликала його до виконання найважливішого обов’язку — захисту рідної землі.

10 жовтня 2024 року Ігор був призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією. Став на захист Батьківщини у складі 155-ї окремої механізованої бригади. Разом із побратимами боронив Україну на Донецькому напрямку, мужньо протистоячи ворогу.

Солдат, номер обслуги кулеметного взводу мотопіхотного батальйону військової частини А5001, Ігор Шитов гідно виконував свій військовий обов’язок до останнього подиху.

26 жовтня 2025 року його життя обірвав ворожий удар балістичною ракетою «Іскандер» поблизу населеного пункту Водолазьке Синельниківського району Дніпропетровської області.

«Йому було лише 36 років…«Рік… 365 днів болю, тиші й невимовної туги. Жоден день не здатен зменшити біль від усвідомлення того, що Ігор більше не повернеться додому» — пишуть у громаді. — Він не встиг створити власної сім’ї… Не встиг здійснити ще стільки мрій, обійняти рідних, сказати важливі слова, просто пожити під мирним небом.

Про Героя Віктора Кобилінського

Народився Віктор 26 квітня 1994 року в селі Лисівка Попільнянського району. Після школи закінчив Радомишльський професійний ліцей, здобувши професію конторського службовця. Працював у сфері охорони, заробляв сумлінною працею за кордоном на власний будинок, працював на залізобетонному заводі в Києві та у компанії «Брусилівські ковбаси». Він був дуже працелюбною, доброю людиною, яка понад усе любила свою родину.

Коли ворог прийшов на нашу землю, Віктор не залишився осторонь. 7 квітня 2023 року він був мобілізований до лав Національної гвардії України (в/ч 3047). Згодом служив у складі легендарної бригади швидкого реагування НГУ «Рубіж» (в/ч 3018), був бійцем 4-го батальйону «Сила Свободи».

Життя Героя трагічно обірвалося 25 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Спірне Бахмутського району на Донеччині.

«Білопільчани та всі, хто знав Віктора, назавжди запам'ятають його світлу усмішку, стійкість і незламний дух. Герої не вмирають… Вони живуть у наших серцях та продовжують тримати небо над нами» — пишуть у громаді

Вічна пам'ять та слава Героям!

Читайте:

Мав не лише золоті руки, а й добре серце — три роки без Юрія Родюка

«Діти чекали не Героя, діти чекали батька»

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.