Наш Артем Лавровський – герой Маріуполя, герой України та Азовсталі

• У неділю, 15 травня, на центральній площі нашого міста пройшов спільний молебень у пам’ять загиблого на війні з російським окупантом Артема Лавровського.
• Віддати шану захиснику України, захиснику Маріуполя і металургійного комбінату прийшли керівництво міста, друзі Артема, рідні і прості козятинчани.

Що таке Маріуполь і Азовсталь знають не тільки в Україн, а й за межами нашої держави. У Маріуполь будуть Їздити зарубіжні делегації, про захисників Маріуполя і металургійного комбінату зараз пишуть в газетах і будуть писати книжки. Нам брехливий «старший брат» не дає з поля бою забрати тіла наших героїв. Артема неможливо привезти з Маріуполя, тому йому віддавали шану в молитві.  Разом з тим молилися за сили та здоров’я усіх тих, хто зараз на фронті воює за наше майбутнє.

Відкрила мітинг реквієм начальник відділу Козятинської культури Світлана Рибінська. Вона коротенько розповіла про життя і біографію воїна-героя і передала слово святим отцям.

Священики Православної церкви України настоятель храму святого Іллі Роман Масира, настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь Влізло та священик української греко-католицької церкви Антон Борис в молитвах віддали шану загиблому козятинчанину Артему Лавровському. Потім святі отці звернулися до Всевишнього за мир в Україні, за сили і здоров’я воїнів у спільній молитві.

Віддали шану герою-козятинцю пастор церкви спасіння, міський голова Тетяна Єрмолаєва та завуч школи № 2, де навчався хлопець.

Після виступу педагога традиційно взявшись за руки прочитали «Отче наш».

Після завершення мітингу шани за загиблим захисником України присутні на площі стали підходити щоб виразити слова підтримки мамі героя. Таку ж підтримку висловили журналісти щотижневиків «Вісник Козятинщини» та «RIA-Козятин». Разом з тим запитали маму Артема чи вона може розповісти, як її син захищав Україну, Маріуполь і Азовсталь. Мама встигла сказати, що її син мав в травні повернутися із строкової служби додому. Та в перший день війни всі воїни їхньої військової частини вирішили захищати Маріуполь і їх розмістили на металургійному комбінаті. В своїх телефонних дзвінках син заспокоював матір, казав «ми тримаємося».

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.