На будинку, де жив Герой Богдан Іщук, встановили меморіальну дошку

• «Спортсмен, відмінник у навчанні, душа компанії, надійний і просто чудовий хлопець», — так говорили про нього його друзі. Він
• прийняв бій і загинув, коли сунуло рашистське військо. Третього червня 2024 року Богдану виповнилося б 23 і в цей день в пам’ять
• про нього встановили меморіальну дошку.

Ще до відкриття меморіальної дошки ми поспілкувалися з людьми, які добре знали Богдана.

— Ви навіть не уявляєте, який це був чудовий хлопець. Коли батько привів його в училище, у мене навіть була думка, що з сином міліціонера у мене будуть непрості стосунки. Коли почалось навчання, він був одним із тих, з ким було найлегше. У хлопців групи Богдан мав авторитет, а наше училище він прославляв на учнівських олімпіадах і на спортивних змагання з карате, — сказав про Бодю, так називали Богдана одногрупники, майстер групи помічників машиніста електровоза і тепловоза Юрій Бялошицький.

До розмови підключається сусід родини Іщуків Сергій Матвіюк.

— Богдан настільки був спостережливим і доброзичливим, що завжди пропонував допомогу, незалежно від того, чи просили у нього її. Завжди ввічливий, підійде і скаже: «Давайте, я вам допоможу».

Відкрили захід пам’яті об 11-й. Відкрити плиту із зображенням Героя запросили батька загиблого воїна та молодшого брата Богдана Захара. На честь захисника Батьківщини прозвучав Гімн України і ведуча мітингу Ольга Безпалько розповіла біографію Героя.

Народився Богдан Іщук 3 червня 2001 року. Першим його колективом був садочок №4. Освіту здобув у школі №2 нашого міста. Після школи у 2018 році вступив до залізничного училища, де успішно освоїв фах помічника машиніста тепловоза та електровоза. Паралельно набув кваліфікацію слюсаря рухомого складу. Після закінчення навчання, в липні 2020 року, працював у локомотивному депо нашого міста та вступив на заочну форму навчання до Київського університету залізничного транспорту. У листопаді цього ж року його призвали до лав Національної гвардії України у в/ч 3035.

Служив у місті Слов’янськ на посаді старшого стрільця 1-го патрульного взводу 4-ої патрульної роти стрілецького батальйону. Нагороджений медаллю «Учасник бойових дій». Згодом продовжив військову службу у Рубіжному, де й застало Богдана повномасштабне російське вторгнення.

Від його початку наш земляк весь час знаходився в зоні бойових дій. На зв’язок з батьками Богдан виходив дуже рідко, адже ворог не давав можливостей на перепочинок. Іноді в Рубіжному не було зв’язку через пошкоджені авіацією противника вишки. Коли вдавалося додзвонитися до батьків, вони чули від сина: «Мамо, тато, я живий і у мене все добре. Все буде добре, біля мене мої друзі». В останній день березня під час чергового авіональоту противника Богдан загинув. 

Іщук Богдан Олегович нагороджений орденом ІІІ ступеня «За мужність», посмертно.

Ведуча згадала ще про одного патріота України, молодшого брата Богдана — Захара.

— Сьогодні, 3-го червня, та вже 2 роки поспіль шлях гідного українця та шлях свого брата Героя продовжує молодший брат Богдана Захар. Адже він мав гарний приклад того, яким має бути той, кому не все одно, якою має бути доля держави і її майбутнє. І якби кожен із нас робив наполовину того, що робить Захар, наш шлях до перемоги був не таким важким і значно коротшим. Вся наша країна, завдячують не тільки воїнам, які боронять Україну, а й тим батькам, що виховують своїх дочок та синів, як роблять це батьки Богдана та Захара Олег Миколайович та Алла Станіславівна, — сказала ведуча і запросила до слова міського голову Тетяну Єрмолаєву, голову ОСББ Валерія Савченка, однокласника Богдана Євгена Юхимця, машиніста, інструктора Богдана Валентина та заступника директора училища Анжелу Рибіцьку. 

Кожен згадував якийсь період із життя Богдана і кожен наголошував, що саме з таких, як був Богдан, треба всім нам брати приклад. 

Завершився урочистий захід хвилиною мовчання як пам’ять і шана про Богдана і всіх Героїв, які загинули у цій війні.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.