«Мій Андрій воює і я, Таня, піду», — казав Євген Охримівський збираючись на війну

• У середу, 19 вересня, Козятин прощався з Євгеном Охримівським. «В душі він був дуже добрий.
• Багато про нього можу сказати. Тільки я в такому стані, що губляться слова. Більше всього любив посидіти з вудкою на ставку і до мене відносився наче рідний батько,» — розповіла про загиблого воїна сусідка Тетяна.
• Вона з своїм чоловіком жили з Євгеном в одному дворі у другій половині будинку. 

Сусіди поважали Євгена і цілими родинами вийшли, щоб створити йому живий коридор. Асфальт закидали живими квітами, от тільки траурний кортеж заїхав на вулицю Тимка Падури, де жив Герой, не з вулиці Білоцерківської, а з вулиці Степана Бандери. Хто був ближче до кортежу, встигли перебігти на іншу сторону вулиці, а хто був подалі, підійшли пізніше.

Сусіди Євгена казали 

— Він до всіх мав добре серце, а в житті йому не везло, — розповіли сусіди Євгена. — 

Народився він 6 червня 1975 року у багатодітній родині. Мав батьків, двох братиків і сестричку. Як всі діти пішов до школи, а коли закінчив її, вступив до нашого залізничного училища. Працював будівельником у приватних компаніях нашого міста. З великої родини залишився тільки племінник Андрій. Всі інші рідні Євгена перейшли у світ інший. Давненько то було. Спробував Женя з цивільною дружиною звити власне гніздечко. Тільки недовгим було їхнє щастя. Приїхали рідні і родичі дівчини і вговорили її повернутися додому.

Сусіди кажуть, що дитинство і цивільна дружина були найщасливіштим періодом його життя. А підтримували його племінник Андрій, сусідка Тетяна, до якої Євген відносився наче до рідної доньки, і любов до риболовлі.

Племінника Андрія призвали по повістці до війська. Євген не роздумуючи пішов до центру комплектації та соціальної підтримки, щоб його відправили на фронт воювати.

Сусіди говорили: Женя не йди, а він каже: «Андрій воює і я, Таня, піду. Як не я, то хто? Повернусь — зустрінете героєм, а не повернусь — залишусь у вашій пам’яті», — говорив Євген сусідці Тетяні.

Попрощавшись біля будинку Героя траурна колона рушила до храму Святого пророка Іллі. Заупокійну молитву за загиблим воїном провели Благочинний Вінницько- Тульчинської єпархії настоятель церкви святого пророка Іллі отець Роман Масира, Благочинний Вінницько-Барської єпархії настоятель храму апостолів Петра і Павла отець Валерій Кушнір та настоятель Свято-Покровського храму отець Іван Дуник.

За браком часу вирішили, що в церкві буде молитва за воїном, а на площі священники відслужуватимуть чин похорону.

Площа зустріла свого захисника, стоячи на колінах. Відкрила мітинг реквієм начальник Козятинської відділу культури Світлана Рибінська.

— Ще один воїн-герой повернувся додому на щиті. Він пішов боронити Україну від підступного московита розуміючи, що наша боротьба це — звільнення світу від орди, може стати світанком нового часу.

Ми унікальний народ. Наші сили невідомі навіть нам самим. Цьому свідчення, як ми згуртувалися в бажанні подолати рашиську навалу. Зараз нам дуже важко та дають нам сили такі, як Євген. Ми маємо бути гідними пам’яті воїнів. Ми зобов’язані пам’ятати їх імена.

Після вступного слова Світлана Рибінська зупинилася на біографії Героя  Дата народження, навчання, робота співпала з нашими даними. Щодо його служби на передовій, наш земляк був стрілець помічник гранатометника 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 2-ї мотопіхотної роти В/Ч 3137. Солдат Євген Охримівський призваний на військову службу 4-го червня 2023 року. Вірний військовій присязі під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганських області з метою виконання службових бойових завдань, проявивши мужність та стійкість поблизу населеного пункту Оріхово-Василівка Донецької області  28 серпня 2023 року загинув, — сказала ведуча і запросила до молитви за загиблим воїном священників ПЦУ.

Біля мікрофона слово мали священник Валерій Кушнір, міський голова Тетяна Єрмолаєва та заступник директора ліцею № 7 Світлана Коношенко.

Всі вони згадували якою доброю людиною Євген був при житті. Що громада, навчальний заклад і держава Україна понесли важку втрату і що його місце у Божому царстві.

Потім з Героєм України стала прощатися громада. Прощалися не довго, адже за нашими підрахунками провести загиблого воїна в останню дорогу прийшли близько 150 людей.

Поховали Євгена Охримівського на алеї Слави міського кладовища під гімн України та салют від військових.

 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.