«Кум потім договорим, на позиції пруть орки»

• Додому Ігор Гарбарчук повернувся 14 липня. На площі, де прощалися з воїном, ми  зустрілися з кумом Ігоря Віталієм і його братом Олександром. Мама хлопців не жартома називала Ігоря своїм третім сином. Віталій розповів про останній дзвінок Ігоря до нього

У неділю 14 липня, козятин знову був у жалобі. Прощалися з Героєм Ігорем Гарбарчуком.

Ігор Анатолійович Гарбарчук народився 5 серпня 1976 року у місті Козятин. Навчався в школі №3, в нашому залізничному училищі, отримав спеціальність електромонтер контактних електромереж залізничного транспорту. Відслужив строкову службу. Працював за спеціальністю. Потім в різних галузях і виробництвах. Спокійний і виважений чоловік намагався всім допомогти, сам пропонував допомогу. Мав багато друзів. Любив спорт, займався боротьбою, захоплювався музикою. Придбав музичне обладнання та проводив заходи. Дуже добра та щира людина. Ці якості йому прищепили тато, який його виховував, бабуся, тітка і брат, з яким росли як рідні.

На службу до лав Збройних Сил України був призваний 29 липня 2024 року. 

Бої під Покровськом. Важкі поранення, операції, лікування в Дніпрі, Львові, Мукачево. Реабілітація. Ще не зміцнів організм, а потрібно повертатися до частини. Бере участь в боях на Сумщині, короткі періоди відпочинку і знову — на позиції. Бувало що й місяць не виходив на зв’язок. 

Дзвонив рідним, повідомляв, що живий. Остання розмова відбулась 26 червня 2025 року. 

Після виходу з бойового завдання втратив свідомість, потрапив до лікарні. Лікарі робили все можливе, аби вибороти йому життя. 6 липня 2025 року старший сержант, стрілець – помічник гранатометника и 1-го механізованого батальйону військової частини А-4689 Гарбарчук Ігор Анатолійович в Сумській обласній клінічній лікарні помер. 

Додому Ігор Гарбарчук повернувся 14 липня. На площі, де прощалися з воїном, ми  зустрілися з кумом Ігоря Віталієм і його братом Олександром. Мама хлопців не жартома називала Ігоря своїм третім сином. Віталій розповів про останній дзвінок Ігоря до нього. Довго поговорити не вдалося. «Кум, потім договорим, на позиції пруть орки», — сказав тоді Ігор. Сім днів він провів у комі, між життям і смертею. Лікарі робили все, що могли та на восьмий день Ігор помер у лікарні. 

— Ігор мав золоті руки. У нього були всі інструменти, які тільки можливі у господарстві. — додає Олександр. 

— Люди йшли до нього, а він допомагав і нікому не відмовив, — каже Віталій.

Від близьких Ігоря стало відомо, що у нього були три названі сестрички, які вважали його своїм братом.

Поховали славного сина України під гімн України та військовий салют на Алеї Слави центрального кладовища.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.