Пам'яті Героїв Дмитра Бондарчука, Сергія Світлишина, Шайдулли Камзі́нова, Віктора Закриничного

• Минули річниці з Дня загибелі Героїв Козятинщини Дмитра Бондарчука, Сергія Світлишина, Шайдулли Камзі́нова, Віктора Закриничного
• Пам'ятаємо...

Про Героїв Дмитра Бондарчука та Сергія Світлишина

Третього жовтня минуло два роки з дня загибелі наших Захисників — Дмитра Бондарчука та Сергія Світлишина.

Дмитро Бондарчук народився 7 листопада 1985 року місті Вінниця. Школу закінчив в СМТ Залізничне. Далі навчався у Вінницькому Транспортному Коледжі. Згодом – робота в Козятинській дистанції колій, навчання у Харківській академії залізничного транспорту. Пізніше – переведення у Вишневе, але теж на залізницю.

8 серпня 2023 року був призваний до Лав Збройних Сил України. Освоїв різні військові спеціальності.

Завжди залишався відповідальним і як людина, і як військовий. Вже на війні отримав офіцерське звання. Мав дуже багато друзів і товаришів, які цінували його за розум, чуйність та вміння.

Дмитро був дуже доброю людиною, всім допомагав. Не звертав увагу на втому. Готовий був все віддати тому, хто чогось потребує. І того страшного дня він теж запропонував підмінити іншого бійця та піти замість нього на завдання. Воно стало для нього останнім.

3 жовтня 2024 року командир механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А 1815,відданий військовій присязі на вірність українському народу, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та Незалежність в районі населеного пункту Богоявленка, Волноваського району, Донецької області, молодший лейтенант Бондарчук Дмитро Вікторович – загинув.

Нагороджений: Відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).

Похований Воїн на кладовищі села Залізничне.

Сергій Світлишин народився 16 грудня 1988 року в селі Кордишівка Вінницької області. Був єдиним сином у родині. Після школи закінчив Вінницький національний технічний університет. Працював у Козятині на Укрзалізниці. Був завжди усміхненим та веселим. Попри важку роботу, завжди знаходив час для родини.

Матрос, служив старшим стрільцем у складі 38-ї окремої бригади морської піхоти імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вдома на нього чекали дружина, восьмирічний син та батьки.

Загинув під час виконання бойового завдання в районі н.п. Миколаївка, Покровського району, Донецької області (вважався зниклим безвісти).

Нагороджений: Відзнакою командира 38 окремої бригади морської піхоти ім. гетьмана Петра Сагайдачного «Перемога любить вірних» (Victoria amat fidelis) (посмертно). Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). Відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно).

Похований Воїн на «Алеї Слави» Сабарівського кладовища міста Вінниця.

Про Героя Шайдулли Камзі́нова

Другого жовтня минає 12 років як в бою з ворогом, під мінометним обстрілом селища Піски Ясинуватського району, рятуючи поранених з-під вогню, отримав осколкові поранення шиї та грудної клітини несумісних із життям загинув Шайдулла́ Камзі́нов.

Шайдулла́ народився 2 серпня 1975 року в м. Павлоград. У віці 4 років з батьками та братом Саяном переїхав в родинне обійстя дідуся й бабусі у Зозулинцях.

Відслужив строкову службу в Чернівцях, одружився, родина займалася господарством, дружина працювала листоношею, ростила дітей.

Мобілізований 13 серпня 2014 року, на фронт споряджали усім селом. Командир бойової машини-командир відділення, 93 окремої механізованої бригади. 10 вересня потрапив на ротацію до ДАП.

2 жовтня Шайдулла зазнав осколкових поранень шиї та грудної клітини, несумісних із життям.

Похований Воїн на кладовищі в селі Зозулинці, Самгородоцької громади.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Про Героя  Віктора Закриничного

2 жовтня минула друга річниця від дня загибелі Захисника України, відважного воїна, жителя села Йосипівка — Віктора Закриничного.

Віктор Закриничний народився 11 листопада 1980 року в селі Йосипівка у родині Закриничного Василя Степановича та Діденко Ганни Йосипівни.

Життя змалку випробовувало його на міцність. Коли Віктору було лише три роки, він залишився без мами. Його виховували батько та бабуся, даруючи йому свою любов і турботу.

Дитинство та юність Віктор провів у рідному селі. У 1987 році пішов до школи, після закінчення 9 класів вступив до Новогребельського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність «тракторист-механік».

У 1998 році був призваний на військову строкову службу, яку проходив на посаді «механік-водій» танкових військ Прикарпатського військового округу.

Після завершення служби працював на різних підприємствах області. У 2010 році влаштувався електрозварювальником в ТОВ «Юзефо-Миколаївський АПК», а з 2017 року перейшов працювати електрозварювальником в ТОВ «Козятин ПАК».

У 2023 році у житті Віктора з’явилася Олена — людина, з якою він знайшов своє кохання, тепло та бажання будувати спільне майбутнє. Вони розпочали сімейне життя, мріяли, планували, просто були щасливими разом…

Але війна знову покликала Віктора до строю.

17 червня 2024 року був мобілізований до лав Збройних сил України.

Молодший сержант військової частини А4962 Збройних Сил України, Віктор Закриничний, загинув 02 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Гірник, Покровського району, Донецької області. Весь цей час вважався зниклим безвісти.

Йому назавжди 43…

Вічна пам'ять та слава Героям!

Читайте:

У Дубових Махаринцях відкрили Алею Слави на честь загиблих Героїв України

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.