Козятин вшановує пам'ять Воїнів Леоніда Леонтюка та Олександра Петросюка

Анастасія Квітка

Сьогодні, 14 липня минає десята річниця з дня загибелі нашого Захисника Леоніда Леонтюка.
Цього ж дня, минає перша річниця з дня загибелі Воїна Олександра Петросюка
Пам'ятаємо...

Про Героя Леоніда Леонтюка

Народився Леонід в селі Махнівка, в багатодітній родині. У сім років залишився без батька. У 1988 році закінчив середню школу і вступив до Вінницького радіотехнічного училища. Служив в армії у Литві в м. Каунас. Демобілізувався молодшим сержантом. Працював у місцевому СТОВ "Мрія" , в опалювальний сезон оператором котельні місцевої лікарні.

13 серпня 2014 року пішов добровольцем у військо для участі в антитерористичній операції на Сході України.

Молодший сержант. Навідник-оператор 93-ої окремої механізованої бригади. Учасник бойових дій під м. Донецьком (с. Піски, Водяне, Опитне - район аеропорту). Під час проведення антитерористичної операції отримав важке поранення у ногу і був контужений. Після лікування і реабілітації повернувся у лави побратимів. Через рік служби у вересні 2015 року був демобілізований. З 15 березня 2016 р. повернувся на службу за контрактом на Схід України в частину В 2830 смт. Черкаське , що дислокувалася у м. Сєвєродонецьку , відстоювати цілісність та незалежність кордонів України. 13 липня, під час виконання бойового завдання, підірвався на «розтяжці» поблизу села Кримське Новоайдарівського району в Луганській області. Помер від отриманих і несумісних з життям поранень у військовому шпиталі м. Харків.

Нагороджений: Орденом «За мужність ІІІ ступеня» (посмертно). Почесною відзнакою Козятинської міської ради «За героїзм та патріотизм» (посмертно). Почесною відзнакою Козятинської районної державної адміністрації «За заслуги перед Козятинщиною» (посмертно).

Воїн Леонтюк Леонід Вікторович похований на кладовищі селі Махнівка.

Про Героя Олександра Петросюка

Олександр народився 24 липня 1991 року в нашому місті. Допитливий та активний хлопчик пізнавав цей світ і розумів, що він любить все і всіх. Де б він не йшов, всі собачки і котики мали бути нагодовані, заціловані а в ідеалі вони мали жити разом з ним. У 1998 році пішов до Козятинської ЗОШ №1. З першого класу зрозумів, що йому подобається те, що він робить своїми руками і трудове навчання стало улюбленим предметом.

Неодноразово брав участь та перемагав у шкільних, міських та обласних олімпіадах. Захоплювався спортом а особливо баскетболом. У 2008 році по закінчені школи вступив до Київського електромеханічного фахового технікуму. Відповідальність, цілеспрямованість, вміння користуватися комп'ютерною технікою та електромеханікою, бажання постійно підвищувати свій професійний рівень допомогли йому стати фахівцем з автоматизованих систем управління.

По закінченню технікуму пробував себе у різних сферах діяльності. Працював і за кордоном і на будівництві. Щирий, уважний молодий чоловік мав багато друзів, заради яких міг покинути все і віддати все. Він завжди посміхався та був дуже добрим. Це не показна доброта, вона була глибоко в ньому.

11 січня 2025 року був призваний до лав збройних сил України та проходив навчання в Житомирській області де отримав сертифікат оператора розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів та сертифікат стрільця. Після навчання був направлений на Донецький напрямок, кордони з Дніпропетровською областю

14 липня 2025 року в районі ведення бойових дій біля населеного пункту Нова Січ Сумської області солдат, оператор відділення розвідувальних безпілотних авіаційних комплексів, взводу безпілотних авіаційних комплексів, загону спеціального призначення, військової частини А4030 загинув при виконанні бойового завдання.

24 липня йому мало виповнитись 34 роки. В нього все мало бути попереду. А головна його мрія була – стати батьком.