Ігор пішов на війну, щоб діти України жили у вільній державі та кляті орки вбили його

• Ігор Слюсаренко народився і виріс у Жежелеві. Тут закінчив школу, зустрів свою долю Наталію. Найбільшим скарбом для нього і дружини були їх донечки. Мріяли, будували плани та вдерся ворг, Ігор пішов захищати рідну землю і загинув. 8 липня його провели в останню дорогу.

Зустріли рідні, близькі і громада свого захисника живим коридором по всьому траурному маршруту.

Перше прощання провели біля будинку загиблого воїна. А заупокійну молитву провів священник УГКЦ Антон Борис. По завершенні відспівування траурний кортеж рушив до сільського кладовища. Там за мужнім і безстрашним воїном пройшов мітинг жалоби і пам'яті. Відкрила його Алена Полло  

— Дорогі рідні, побратими, друзі, жителі всієї громади. Сьогодні ми зібралися тут із невимовним болем у серці, щоб провести в останню дорогу Героя України Ігоря Юрійовича Слюсаренка.  Війна безжально забирає тих, хто мав би ще жити, любити, виховувати дітей, будувати майбутнє. На жаль, сьогодні, 8-го липня, ми прощаємося з мужнім воїном, який за свободу, незалежність України і за наш спокій віддав найдорожче — своє життя, — сказала ведуча і перейшла до біографії загиблого воїна

Ігор Юрійович народився 31 березня 1996 року в селі Жежелів. Саме тут пройшли його дитинство і юність. Після закінчення Жежелівської школи навчався у Бердичівському професійному ліцеї. Там він знайшов друзів, працював. Жителі Жежелева знали його, як щиру, працьовиту і добру людину. Він умів підтримати, допомогти і був людиною, яку щиро поважали.

  У 2016 році одружився з коханою Наталією. Разом вони створили міцну і люблячу сім’ю, у якій народилися дві донечки: Сашуня та Злата. Для них він був гарним чоловіком, турботливим батьком і надійною опорою. Для батьків — найдорожчим сином. Для сестри й брата — найдорожчою людиною. Для друзів Ігор був самим вірним товаришем. Для побратимів — надійним братом по зброї.

Коли Україна покликала своїх синів на захист Батьківщини, Ігор без вагань виконав свій обов'язок, став до її оборони. Вірний військовій присязі та українському народові, він мужньо боронив рідну землю. Наш захисник у квітні 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України на військову службу по мобілізації першим відділом Хмільницького РТЦК. Старший матрос. Посада під час проходження військової служби: старший кухар господарського відділення взводу матеріального забезпечення військової частини А—1965. Ігор був людиною з великим і добрим серцем. Люблячий чоловік, турботливий батько, для двох донечок для яких він був цілим світом. Він жив своєю родиною і прагнув кожну вільну хвилину провести з дружиною і дітьми, даруючи їм тепло, любов і відчуття захисту. Для своєї мами він назавжди залишається найкращим сином — уважним, чуйним, тим, ким вона безмежно пишається. Для свого батька він був гордістю і підтримкою — сином, на якого завжди можна було покластися. Для сестри й брата — люблячим братом, який завжди був поруч, і завжди готовий вислухати і підтримати й допомогти. Для племінників Ігор був добрим і турботливим дядьком, який завжди знаходив час для щирих обіймів і захоплюючої розмови. Для друзів і всіх, хто його знав, він був щирою, світлою людиною, яка вміла любити, поважати і цінувати людей.

Він вмів дарувати тепло, об'єднувати родину, знаходити добре й потрібне слово для кожного. Його усмішка, доброта, щирість і людяність назавжди залишилась у серцях тих кому пощастило з ним поруч бути.

Його життя було наповнене любов'ю до ближніх, а його подвиг став найкращим проявом любові до своєї Батьківщини. Світла пам'ять про нього буде жити в історії, і в серцях його донечок, люблячої дружини, батьків і всіх, хто його любив і поважав. 5 липня 2026 року, виконуючи бойове завдання, Ігор Юрійович Слюсаренко загинув внаслідок ворожого авіаційного удару поблизу населеного пункту Дружківка, Краматорського району Донецької області. Йому назавжди залишиться 30 років…

Не можливо знайти слова, які могли полегшити біль цієї втрати. Разом з родиною сумує все село Жежелів та вся Глуховецька громада. Ми втратили не лише мужнього захисника, ми втратили добру і світлу людину, яку знали поважали і любили. Щирі співчуття дружині Наталі, донечкам Сашуні і Златі, батькам, сестрі, брату, усім рідним, друзям і побратимам. Нехай Господь дасть вам сил пережити це велике горе. Пам'ять про Ігоря Слюсаренка залишиться в пам'яті тих , хто його знав, — сказала ведуча і запросила до слова селищного голову Олександра Амонса. Селищний голова виразив співчуття батькам, дружині. Особливо його вразило, що сиротами залишились двоє дівчаток, яким ще так необхідна батьківська турбота, тому слів до московських нелюдів він не підбирав. На завершення свого виступу він закликав присутніх пом'янути хвилиною мовчання, стоячи на колінах, Ігоря і всіх загиблих Героїв. А вставши з колін, друзі, близькі, односельці стали прощатися і Ігорем. Прощання трохи затягнулося, майже кожен, опустившись на коліно, біля труни хто вголос, хто мовчки, бажали йому землі пухом, ласки у царстві Божому.

Поховали славного сина України з усіма військовими почестями.

 

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.