Громада Козятина попрощалася з Героєм Сергієм Бондаревським

• В дитинстві Сергій мріяв стати художником. В юності він вирішив стати кваліфікованим залізничником. Коли його основні мрії стали реальністю, він вирішив створити сімейний затишок і бути добрим чоловіком та найкращим батьком для своїх доньок.
• З третьою мрією впорався наполовину і вина цьому — повномасштабне вторгнення країни агресора

Народився Сергій Бондаревський 13 липня 1984 року в сім’ї залізничників. В ранньому віці у нього проявився талант до малювання. В садочку № 6 куди Сергій Бондаревський ходив ще до школи він був серед своїх ровесників знаним художником. Шкільну освіту здобув у школі № 1 і як згадують свого учня вчителі він добре навчався і мав «золоті» руки.

Після школи, яку Сергій закінчив в 2001 році, він пішов працювати на залізницю слюсарем по ремонту вантажних вагонів. Коли юнакові виповнилося 18 він був призваний до лав ЗСУ. Проходив строкову службу у місті Чернігові. Після служби в армії знов у рідне депо. Працюючи на виробництві він став студентом Київського університету залізничного транспорту. По завершенні навчання в університеті отримав кваліфікацію майстра цеху. За спеціальністю працював майстром колісного цеху в нашому вагонному депо.

Коли «сапог» загарбника вдерся на нашу землю, сержант Бондаревський був призваний до лав ЗСУ на посаду командира 1-го відділення роти контр диверсійної боротьби військової частини А-7053

Другого серпня 2022 року  в селі Новопавлівка Баштанського району Миколаївської області Сергій закінчив життєвий шлях.

Він був розумним і чуйним сином, сильним і мудрим чоловіком, люблячим батьком, та справедливим братом і зятем. У нього залишилися дружина Олена та дві доньки школярка початкових класів Олександра та чотирирічна Аліса

Біля будинку матері Героя України зібралися його рідні і родичі воїна, друзі, колеги по роботі і ті, хто не знав Сергія при житті та прийшов тому, що такі, як Сергій воюють за нас забезпечуючи нам спокій. Віддавши шану воїну біля біля батьківського дому траурна процесія рушила на центральну площу міста. Традиційно заграла «Пливе кача» і всі присутні на площі опустились на коліна.

Мітинг реквієм відкрила заступник міського будинку культури Лариса Ромасько. Вступному слові вона сказала:

— Шановна громада, Україна веде масштабну війну за своє виживання проти режиму путіна та його армії. Ця війна стала найкривавішою та найжорстокішою на європейському континенті, в якій українській народ платить над високу ціну. Ця клята війна знову відгукнулася лихою звісткою у нашій громаді і ми всі зібралися, щоб провести в останній путь сина, брата, батька, сміливого захисника України Сергія Бондаревського і по завершенні виступу передала слово священику ПЦУ отцю Василю Влізло. 

Після заупокійної молитви слова підтримки родині воїна висловила міський голова Тетяна Єрмолаєва.

Після виступу очільниці міста з захисником України стала прощатися громада. Без болю в душі не можна було дивитися на дружину воїна Олену. Вона, виплакавши всі сльози за коханим чоловіком, раз пораз підходила до труни батька її доньок і обнімала руками закриту труну.

Знов заграла «Пливе кача» і траурна процесія взяла курс до села Козятин.

Поховали Героя України на алеї слави сільського кладовища. 

Вже після поховання нам розповіли, яким вони знали Сергія двоє його друзів Андрій і Олександр

— Він був справедливим і дуже розумним. Він працював майстром колісного цеху так, що з ним радились столичні спеціалісти-залізничники. Він їм називав сторінку видання, де вони могли знайти відповідь на поставлене питання, — каже чоловік, що захищає Піски Андрій. 

— Це правда, Сергій був тим хлопцем, з яким можна  було сміливо йти у розвідку. Таких, як Сергій є небагато. Дуже боляче втрачати такого друга, — каже залізничник Олександр

Читайте також:

Під Пісками загинув Олег Слободянюк. Як Козятин прощався з Героєм

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.