Герої серед нас Володимир Вдовенко вже рік на війні

Про таких людей говорять “їм хочеться поклонитись” чи “ потиснути руку”. По всьому світу є свої “ непомітні герої”, які в хвилини небезпеки не думають про себе, а, ризикуючи життям, рятують інших людей. Хочу розповісти про Володимира Вдовенка.

“RIA-Козятин” поспілкувалися з Володимиром Вдовенком, рядовим ВДВ (високомобільні десантні війська). Уже рік він виконує свій обов’язок перед Батьківщиною — захищає нас від агресора. Нещодавно він прийшов у відпустку у рідний Козятин — до дружини та синів, до рідних та друзів.

— Минулого року 30 липня мені прийшла повістка, — каже Володимир. — Спочатку відправили в “учебку” в Рівне, потім у Десну, а далі — в Житомир.

Військовий розповів, що потрапив у зону бойових дій у той час, коли більш-менш обстановка стала спокійною. Він стверджує, що його побратимам, які служили у тій же Львівській 80-ій  бригаді ВДВ двома роками раніше, довелося набагато важче. Адже на той час це був аеропорт у Луганську. Десантник каже, що хоча на даний час більш-менш і спокійно, проте бригада перебуває постійно в стані бойової готовності.

У цивільному житті він глибоко віруюча людина

Народився та виріс наш герой у Козятині в сім’ї простих людей. Він закінчив школу №1. Далі були роки навчання та становлення. Спочатку залізничне училище, потім служба в армії, навчання в Київському залізничному технікумі… На перший погляд, так починають багато молодих хлопців. Але це лише на перший погляд… Доля приготувала Володі багато випробувань, але він пройшов їх з честю. У його серці назавжди поселилася віра в Бога. Військовий стверджує, що саме те, що він почав відвідувати спочатку церкву “Назаряни”, а потім “Спасіння” і врятувало його від фатальних помилок. Адже в минулому він був наркозалежним. Зі слів чоловіка, саме віра в Бога і допомогла йому звільнитися від залежності.

Тут він зустрів і свою долю — Анну. Молодий чоловік з радістю розповідає про свою кохану дружину. Каже, що поруч з нею він може бути таким, як він є насправді — і саме за це жінка кохає його.  Разом молода сім’я уже п’ять років. У подружжя підростає 2-річний синочок Тимофій. Але молодий татко має ще одну дитину від першого шлюбу —- 10-річного Данилка. Як справжній чоловік, Володимир піклується про двох своїх синів і любить їх однаково. Діти платять йому взаємністю. Протягом усього часу спілкування маленький Тимофійчик увесь час обнімав тата за шию та притискався до нього.

У десантника є ще одна прекрасна грань його душі — це гра на гітарі. Він стверджує, що ті миті, коли він залишається наодинці зі своїм уподобанням, приносять йому справжню насолоду. Любов до музики привела його у групу “Прославлення”. Разом з іншими музикантами вони виконують релігійні композиції.

Коли спілкуєшся із нашим “непомітним героєм”, у пам’яті спливають слова мудреців: “Талановита людина талановита в усьому”. Ці слова сміливо можна сказати про Володимира Вдовенка.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.