Герой України Андрій Костюк мав найбільшу мрію завести свою доньку у 1-й клас. Прощання, день другий

• В неділю, 4 вересня Глуховецька громада попрощалася з Героєм України Андрієм Костюком. Пляхівська і Глуховецька громади зустрічали кортеж з загиблим воїном стоячи на колінах створивши йому живий коридор.
• Провести свого земляка в останню дорогу прийшли родичі воїна, його близькі друзі, знайомі, однокласники, педагогічний колектив, де навчався Андрій, працівники Козятинського СЕСу та Музею Хліба.

До будинку воїна майже щохвилини з букетами живих квітів підходили люди.

Хороша знайома родини Костюків зауважила, що людей прийде дуже багато. У Андрія, який з трьох братів середній, дуже багато друзів. Володя — найстарший з братів. Він теж захищає рідну землю, приїхав на похорон брата. Наймолодший в родині Костюків Ромчик. Він живе в Пітері. Теж дуже добрий і схожий на батьків. Рома хотів приїхати, тільки йому сказали не випробовуй долю, навіть не виривайся, щоб не було гірше. Батьків Анатолія і Лесю в селі дуже поважають. Провести в останній путь Андрія прийшло багато людей.

•  Глуховецька громада була в жалобі за Героєм України Андрієм Костюком 2 дні. День Перший

На другий день жалоби батько-тесть Андрія В’ячеслав сам не свій. Коли ми підійшли до нього, він сказав, що, мабуть, на кладовище не піде.

— Я такого горя там не витримаю.

— Підете, — заперечили ми. — На те ми люди, щоб витримувати всі удари долі. Ви не зможете, щоб не піти. Він же для вас був, як рідний син.

 — Це правда, я любив його і своїм зятем гордився. 

Слово за слово і тато В’ячеслав став розповідати, що йому телефонував його давній товариш і командир в/ч, де служив Андрій. Він повідомив, що подав на Андрія документи на присвоєння йому за бойові заслуги орден Богдана Хмельницького. Потім командир В/Ч сказав:

— З червня місяця служили, а я навіть не знав, що то твій зять. Передай моє щире дякую батькам Андрія за добре виховання сина, співчуття батькам і твоїй дочці Галі. Мені тепер не вистачає такого бійця в бою. Пробачте, що не вберіг.

Хотіли запитати в однокласників Андрія, яким він був у школі. Тільки, на жаль, вони не могли говорити. Сказали тільки, коли загинув Героєм значить він Героєм народився.

Провести в останній путь воїна прийшли священики Греко-католицької церкви. Отець Роман з Бердичева, отець Богдан з Жежелева, козятинчанин Антон Борис та військовий капелан отець Іван з Бердичева. 40 хвилин велася служба Божа, за цей час формувалася траурна колона. В голові колони портрет захисника України. Далі дівчата з букетами та корзинками живих квітів та побратими воїна. Коли священики завершили заупокійну молитву вони очолили всю траурну процесію і вона взяла курс у центр Глуховець до місця поховання

На сільському кладовищі був проведений мітинг-реквієм. Розпочали його з заупокійної молитви священики.

Директор Глуховецької школи Людмила Дрижук торкнулася коротенької біографії Героя України та учня школи. Народився Андрій Костюк 2-го грудня 1985 року. По завершенні школи вступив до Вінницького будівельного коледжу. Після здобутої професії будівельника набув великої поваги серед людей. 

— Він пішов захищати Україну та трагедія увірвалася в нашу громаду. Ми втратили люблячого сина, чоловіка, найкращого в світі татуся. Величезного працелюба, життєлюба найвірнішого найщирішого друга і товариша. Найбільшою мрією Андрія було дочку Олександру завести 1 вересня її до школи.

Селищний голова Олександр Амонс наголосив, що Андрій декілька разів пробував йти на війну добровольцем. 

— Його не брали та він добився свого і пішов захищати нас з вами. Андрій був веселим позитивним. Сьогодні ми бачимо, що війна приносить нам? На нас напали, напали звірі, виродки, московити не маючи ніякої совісті. Гинуть не тільки наші захисники, а й мирне населення, діти. Саме такі воїни, як Андрій зупиняють їх там, тільки, на жаль, великою ціною. Сьогодні плаче вся Україна тому, що таких людей, як Андрій мало. Тож прошу всіх присутніх вшанувати нашого Андрія хвилиною мовчання стоячи на колінах.

Заступник військового комісара подякував батьків воїна за добре виховання сина та попросив пробачення в батьків і родини загиблого, що не вберегли.

В заключному слові мітингу реквіємі звернувся до присутніх військовий капелан. Він говорив правильні речі та запитав чому на війні гинуть найкращі, тому що вони більше всіх є патріотами своєї землі, вони є найкращими синами своїх батьків і родини. Вони готові віддати за когось своє життя. Після виступу військового капелана священики біля могили Героя стали співати гімн України. Від побратимів воїна прогримів військовий салют і славного сина України поховали на сільському кладовищі

Читайте також:

• За останні пів року загинуло більше 30 наших захисників
• Оновили Алею пам’яті. Як вона тепер виглядає — фото

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.