Два роки тому 35 воїнів зникли під Бахмутом в один день. Серед них і наш земляк

• Патріот, військовослужбовець, мужній оборонець Роман Дерелюк захищає кордони нашої держави ще з 2014 року. Він — наш земляк, з Садового Махнівської громади. Тут народився, виріс.
• Два роки тому, у березні 2023 40-річний воїн, разом з 34-ма своїми побратимами під Бахмутом зник безвісти.
• У другу річницю болю та чекання рідні запустили флешмоб, аби нагадати, щоб про них не забули, що вони продовжують боротися.

Цю історію розповіла нам сестра Романа Ганна. Разом з батьками та братом вони щодня чекають звісточки про рідну людину, чекають його удома, живим і здоровим. Вірять, моляться, роблять все можливе і неможливе, аби відшукати та повернути свою кровинку.

— В 2014 році Роман пішов добровольцем в АТО. Провоював півтора року, — каже Ганна. — Коли почалося повномасштабне вторгнення знову пішов до лав ЗСУ. Обороняв від окупації Херсон. 25 березня 2023 року поїхав з побратимами на Бахмут. Там вони і зникли — 35 військових, в один день… З Козятинщини він один, але серед зниклих є багато воїнів з Вінниччини.

Роман Дерелюк — військовослужбовець 9-го окремого стрілецького батальйону. Військова частина 7093. Він — він старший солдат-гранатометник.

Куди тільки не зверталися рідні за весь цей час —  мітинги, зустрічі, нескінченна кількість запитів, документів, Міжнародний Комітет Червоного Хреста, Центральний регіональний центр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, центр розшуку осіб зниклих безвісти ГУНП у Вінницькій області, посол Ватикана…Та жодної звістки про Романа так і немає. Де він, що з ним?

Офіційно Роман  вважається зниклим безвісти. Рідні сподіваються, що він може бути у полоні.

 — Ми спілкувалися з його побратимами, які розповідали, що Роман отримав отримав кульове поранення, але загиблим його ніхто не бачив, — каже Ганна. — Тож у нас є надія, що він може бути в полоні. Хоча й по реєстрах полонених він ніде не числиться.

Цього року 25 березня рідні зниклих під Бахмутом воїнів запустили флешмоб, щоб нагадати за них. Відзняли зворушливе відео, де кожен написав, на кого чекє вдома вже два роки, у темряві невідомості, болю та боротьби.

 — Ми не знаємо, де наші рідні, але знаємо, що не маємо права мовчати, — продовжує Ганна. — Кожен день для нас, це боротьба за правду, за повернення, за те, щоб їх не забули. Ми — їхні голоси і будемо говорити, поки не знайдемо їх, поки не почуємо відповіді. Це відео — наш спільний голос, наш крик про допомогу. Ми хочемо, щоб нас почули. Ми не здамося, будемо шукати далі, будемо чекати.

Читайте:

Прикордонник з позивним «Білий» зник на Курщині. Його шукають рідні

«Допоможіть знайти тата. Він зник у Білогорівці»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.