«Діти й дружина були для нього скарбом». Глухівці прощалися з Костянтином Соколівським

• Костянтин виріс в багатодітній родині. І в своїй сім’ї віддавав двом донькам і сину тепло і ласку.
• На початок великою війни був за кордоном, у 2023 році повернувся і в липні
• його призвали до війська. 26 лютого 2024 року мужній воїн загинув. .

Зустріла громада свого Героя 29 лютого живим коридором від Пляхової до будинку загиблого воїна. Земляки, стоячи на колінах, кидали під траурний кортеж квіти, гілки хвої і  вербові котики.

Після того, як кортеж пройшов, багато людей, які були в живому коридорі пішли з квітами до фото алеї пам’яті.

Костянтина Соколівського в селі знали й поважали, тож провести його в останню дорогу крім рідних та близьких прийшли сусіди, друзі, колеги по роботі, друзі брата, який також воює, і друзі сестер загиблого воїна.

Попрощавшись з загиблим воїном біля батьківського дому, тіло Героя військові взяли на руки, і пішли колоною до будинку культури.

В живому коридорі були шестикласники місцевого ліцею. Вони прийшли підтримати племінницю Костянтина Яну, яка вчиться з ними в одному класі.

На площі за загиблим воїном пройшов мітинг скорботи та пам’яті.

Відкрила його Альона Шимон словами: 

— Горить свіча і  пам’яті сльоза додолу з неї краплями стікає. Земля ридає, плачуть небеса Героїв Україна проводжає… Шановні жителі громади, і знову сумна подія зібрала нас на цій площі. Жорстока кривава війна безжально забирає життя кращих синів України. Вже виплакані всі сльози за нашими захисниками. Вони йдуть у вічність молодими, у розквіті сил. Не встигли ми оговтатись від попередніх важких звісток в нашій громаді, як знову страшна новина.

Сьогодні скорботний день для всіх жителів нашої громади, адже ми зібрались провести у останню путь нашого земляка, який поліг смертю хоробрих, патріота України, який білим янголом на щиті повернувся додому, на свою різну землю,  наш Герой — Соколівський Костянтин Вікторович.

Виконуючи 26 лютого 2024 року бойове завдання поблизу населеного пункту Озарянівка, Бахмутського району, Донецької області, звільняючи мирну українську землю від рашистських окупантів, загинув нескорений Син України, наш односельчанин, солдат Соколівський Костянтин Вікторович.

Скільки доброго і світлого у нього могло бути  ще попереду, однак зла доля розпорядилася по-іншому:  наш Костянтин Вікторович поповнив лави Небесного війська. 

Народився Костянтин 27 травня 1976 року в Глухівцях в багатодітній, дружній сім’ї. Після закінчення  Глуховецької загальноосвітньої школи в 1992 році вступив до коледжу річкового плавання, навчався на штурмана в місті Астрахань. В 2009 вступив до Київського професійного коледжу залізничного транспорту імені Кудряшова.

З 1994 по 2019 рік працював на Укрзалізниці бригадиром монтерів колій.

З 2019 по 2023 рік перебував за кордоном в Польщі, як і більшість наших захисників не міг стояти осторонь і повернувся на Батьківщину, щоб захищати її від загарбників.

І вже 15 липня 2023 року був призваний до лав Збройних Сил України. Під час проходження військової служби в ЗСУ займав посаду стрілець-санітар механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини А- 0666.

Костянтин був надзвичайно світлою, доброю, щирою людиною, гарним сім’янином, надійним чоловіком для дружини – Людмили Олександрівни, люблячим татом для трьох дітей – Анни, Дарії, Іллі. Гарним дідусем, вірним другом, побратимом, воїном, і справжнім патріотом нашої Батьківщини.

Костянтин був одним із тих, завдяки кому війна не добралася до наших домівок. Ціною власного  життя  дарував нам спокій тут. 

Він мав ще багато планів та мрій в житті, та не судилось…Російські окупанти обірвали його життя та мрії.

Проклята війна забирає життя найкращих, цвіт нації і смерть кожного воїна, це не тільки біль родини, біль його побратимів, це біль усієї громади, це біль всієї України. Ми зробимо все, щоб бути гідними  пам’яті наших героїв, ми будемо пам’ятати і молитися щоб наші полеглі воїни спочивали з миром.

Розділяємо разом із родиною цей біль, це наше спільне горе, адже ми втратили Патріота й справжнього Захисника України!. Кожний мешканець Глуховецької громади схиляє голову перед відважністю та патріотизмом Констянтина Соколівського, — сказала ведуча та запросила до слова голову селищної ради Олександра Амонса.

— Сьогодні останній раз і назавжди повернувся додому наш односельчанин. Повернувся звідти, де війна, повернувся звідти, де смерть, повернувся звідти, де каліцтва. Якщо тут спокій, то це завдяки тому, що ціна велика. Ми втрачаємо найкращих хлопців і дівчат. А наші мотивовані захисники йшли служити для того, щоб у всіх нас було майбутнє. Щоб в інших містах і селах України було майбутнє. Важка втрата. Сьогодні плаче родина, плаче вся Україна. Йому онуків няньчити, а він пішов, тому що сказали йти і він пішов захищати рідну землю. Сьогодні у нас є тільки два шляхи — або ми в ЗСУ, або для ЗСУ. Третього не може бути. В кінці свого виступу селищний голова закликав пом’янути Костянтина і всіх загиблих воїнів хвилиною мовчання, стоячи на колінах.

Після виступу очільника громади ведуча запросила до спільної молитви за Костянтином священників ПЦУ Благочинного Вінницько-Барської єпархії Валерія Кушніра, отця Володимира з Махнівки та отця Олексія з Михайлина. По завершенні заупокійної панахиди до громади, рідних і близьких загиблого воїна звернувся  митрофорний протоієрей Валерій Кушнір. Він висловив співчуття родині загиблого та закликав громаду сторонитися всього, що пов’язано з країною окупантом, а у Господа просив Царства Небесного для воїна вже небесного війська Костянтина. На завершення свого виступу священик закликав громаду попрощатися з Костянтином.

А попрощавшись, процесія взяла курс до сільського кладовища.

 Провести в останню дорогу свого бригадира прийшли монтери колії. 

—Костік був чудовою людиною. Сам ріс у багатодітній родині і своїх мав троє. Він був  завжди з почуттям гумору. Про таких кажуть, що це душа компанії. Він був домашнім, діти й дружина для нього скарбом були. Міг у якесь свято посидіти з вудкою. Дуже любив збирати гриби. У зборі грибів йому не було рівних.

Поховали Костянтина під Гімн України від військового оркестру та військовий салют від салютної групи.

Співчуття рідним і близьким воїна. Вічна пам’ять Герою!

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.