Більш як три роки родина Гальчинських жила надією та дива не сталось
- Олександр народився і виріс у Пляховій. Щирий, товариський не ховався, коли на рідну землю напав ворог і з перших днів війни пішов її захищати. Останній бій прийняв під Бахмутом у квітні 2023-го. Дружина і діти весь цей час жили надією та 19 червня він назавжди повернувся додому на щиті.
У Пляхівській громаді, як тільки почули таку трагічну звістку, стали готуватися до зустрічі з Героєм. Не такої вони з ним чекали зустрічі та війна з московськими виродками страшна і безжальна і не щадить нікого. За доброту, за щирість Олександра любили і поважали в селі, тож ще з 8-ї ранку пляхівчани йшли на живий коридор з зеленню і квітами, якими встелили дорогу і сформували Герб України — Тризуб.

Перше прощання з загиблим воїном було біля його будинку Над домовиною, схиливши голови, довго стояли рідні, близькі, друзі Олександра, сусіди, а на вулиці вже формувалася траурна колона з портретом воїна, державними прапорами, корзинами квітів. Чин похорон духовні отці Православної церкви України провели у храмі святої Анни.

По завершенні урочистого релігійно церемоніалу з військовими почестями траурна колона рушила до Алеї Слави сільського кладовища. Там за загиблим земляком провели мітинг жалоби і пам'яті.
Відкрила мітинг завідувач філії Центру культури та дозвілля села Пляхова Галина Которощук.
— Гальчинський Олександр Вікторович вважався зниклим безвісти з 24.04.2023 року під час виконання бойового завдання, повʼязаного з захистом Батьківщини в населеному пункті Бахмут Донецької області.
Внаслідок передачі та репатріації тіл, згідно проведеної експертизи, військовослужбовця Олександра Гальчинського визнано загиблим.
Народився Олександр Гальчинський 1977 року у селі Пляхова. Навчався з 1-го по 9-й клас у Пляхівській школі, а 10 – 11клас закінчив у Махнівці, тоді ще школі села Комсомольське. Після закінчення продовжив навчання в Гущинському професійному училищі, де здобув спеціальність водій - тракторист. Працював на Фермерському господарстві «Пляхівське» трактористом. Згодом працював у місці Київ, займаючись будівельно-ремонтними роботами, останнім місцем роботи був Козятинський м’ясокомбінат.
26 лютого 2022 року, Олександр отримавши повістку, без вагань став на захист батьківщини, бо в лавах ЗСУ вже проходив службу його син.
Олександр був гарним сім’янином, надійним чоловіком для дружини – Тетяни Олексіївни, люблячим татом для трьох дітей – Олега, Олени та Руслани. Дуже пишався своєю сім’єю, любив своїх дітей та дружину. Був вірним другом, воїном, побратимом, справжнім патріотом нашої Батьківщини.
Наш Герой був надзвичайно світлою, доброю, щирою, веселою та скромною людиною і водночас душею компанії. Дуже любив рибалити, вмів смачно готувати, був безвідмовним в допомозі та підтримці тих, кому потрібна була допомога. Немає в селі двору, де б не приклав Олександр своїх вправних рук.
Олександр Гальчинський завжди залишиться в наших серцях, як відданий захисник України і чудова людина, — сказала Галина Которощук і запросила до слова селищного голову Олександра Амонса.

Селищний голова не підбирав слів до мокш-виродків у своєму виступі. Родині загиблого Героя він виразив щирі співчуття та підтримку. Пом'янути Олександра і всіх загиблих українців у війні з московськими виродками, селищний голова закликав присутніх хвилиною мовчання, стоячи на колінах. Від мікрофона слово мали благочинний Вінницько-Барської єпархії Валерій Кушнір та представник з останнього місця роботи Олександра.

Після виступів від мікрофона з земляком стала прощатися громада.
Прощалися довго, адже провести його в останню дорогу без перебільшення прийшло все село. Поховали Олександра з усіма військовими почестями.

Військові, стоячи на колінах, дружині і дочці Героя передали державний прапор. У виконанні духового оркестру Козятинського будинку культури прозвучав Гімн України. А під час погребіння незламного воїна в його шану і пам'ять прогримів військовий салют.
— Тепер славний воїн поповнив ряди небесного війська і буде нас захищати з небес , — говорили про Олександра земляки.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
-
Наталия НайчукСлава Герою🕯 -
Валентина ШулякВічна пам'ять Герою -
Люда ЯрощукВічна пам'ять Герою -
Людмила КаргальськоваВічна пам'ять і слава герою.