Після публікації в газеті ”RIA-Козятин” в номері 16 за 19 квітня стаття “Багатодітна родина на грані виживання”, де йшлося про хвору дворічну Софійку, на гарячу лінію нашого видання надійшло два дзвінки, з яких один анонімний.
Перший дзвінок ми отримали від мешканки району пані Людмили в день виходу газети. Вона повідомила, що знає факти, коли багатодітні сім’ї свідомо заводять дітей, щоб самим жити за дитячі гроші. Як мати чотирьох дітей, вона розуміє, що таке на руках хвора дитина. Вона каже: “Такій дитині допомога дійсно потрібна, тільки я проти, щоб зібрані чи виділені кошти напряму попадали батькам. В такому випадку потрібен рахунок для збору коштів на операцію”.
Не можна не погодитись з пані Людмилою. Дійсно, не продуманий популістичний закон, в якому змагалися президенти Ющенко з Януковичем (хто дасть більше на дитину) дали змогу деяким не ледачим, а скоріше хитрим батькам жити за рахунок дітей. Правильно було б, щоб держава дотувала не тих батьків, які багато народили, а тих, хто добре виховав своїх дітей.
Якщо згадати минулі часи, то в сім’ях наших прапрадідів і прапрабабусь дітей було більше від теперішніх багатодітних родин. І, спостерігаючи за історичними фактами, ми не бачимо, що в когось з них стояла обдерта хатина чи були жахливі умови для проживання. Можна зрозуміти й ті багатодітні родини, хто важкою працею не опустився до рівня тих, хто усвідомив для себе: “Дайте допомогу, тому що я багатодітна сім’я, я роблю подвиг, збільшую народжуваність в Україні”.
Хто виросте в тій багатодітній сім’ї, це вже інше питання. І не хочеться, щоб за гроші платників податків держава сама собі створила проблеми. За допомогою не ледачих, але хитрих, виростила злодіїв чи навіть бандитів.
Тільки мова зараз не про те, хто чи що в таких сім’ях виросте. Мова йде про хворе дитя. І без допомоги нас з вами ситуація не покращиться.
Прикро, що крім пані Людмили, яка сказала те, що в неї на душі наболіло, телефонують до редакції особи, які ненавидять газету “RIA-Козятин. І хочуть використати ситуацію з хворою дитиною собі для галочки. Дві для нас невідомі жіночки, відвідавши сімейство Бараневичів, зробили висновок: раз в подвір’ї немає курей, значить там живуть не путьові люди. Хотілося б запитати візитерів: “А чим вони допомогли хворій дитині? Влаштують на роботу Юрія?” Якщо так, то коли він назбирає потрібних 20 тисяч на операцію хворій дитині? Немає в хворої дитини часу стільки чекати!
Під час телефонної розмови на гарячу лінію редакції газети, жіночка-анонім в кожному своєму реченні раз по раз запитувала нас, чи ми розуміємо, хоча сама була далека від розуміння, суті проблеми. Вона знає, що щось робиться не так, а як потрібно правильніше допомагати дитині, відповіді не має. Пояснюючи нам, що потрібно було робити якось інакше і що цим питанням повинні займатися відповідні служби, її думка обривалася в невизначеності.
Дійсно, згадані анонімом служби повинні займатися такими питаннями, тільки чомусь не займаються. І щоб не було газетної публікації, хвора Софійка продовжувала б жити без всякої надії на порятунок.
Хто хоче допомогти і знає кращі шляхи допомоги хворій дитині, той не соромиться назвати своє ім’я. А не так як “добродійка” що телефонувала в понеділок.
Якщо є недовіра до батьків, що вони витратять перераховані кошти на власні потреби, то цього не станеться. Тому що зібрана сума буде перерахована в медичний заклад, в якому робитимуть операцію дитині. Так що не потрібно нас запитувати, чи ми щось розуміємо. Ми не тільки розуміємо, а й діємо. Ми звернулися через газету до простих людей із чуйним серцем. Ми не зверталися до тих, хто хоче давати пораду, не маючи відповіді на своє запитання та не називають навіть свого імені.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 47 від 23 листопада 2023
Читати номер