Слово поету
В районі існує проблема із нищівною вирізкою дерев. РЕМівців вговорити не можна, бо вони ж виконують роботу. Серед обрізчиків працюють ніби люди, яким наплювати на живу природу. Чомусь ріжуть влітку, коли вже є плоди, пташки звили гнізда…
Про це навіть вірші складають.
Не любителям живого присвячується
Їде вишка по селі, а за нею буда.
Чистить лінію селом — електрики будуть.
Вибігли з воріт, цікаві сади причаїлись,
Ще учора птахи й бджоли над ними роїлись.
Заспівала бензопилка, завелась машина.
Аж під небо, де верхівки, піднялась людина.
З тріском, гуркотом додолу падали гілля.
Мудрий гнівався, а тішились — самі роззявляки.
Мов нечуваний торнадо по селі пройшовся.
Незайманий жоден сад, мабуть, не знайшовся.
Без кучерів і чубів лишились горіхи.
Покотились по долівці плоди без утіхи.
Яна щоки витирає, гілля те складає.
Як їх Бог по світі носить? В них серця немає?
Це ж дитяче харчування! Памперси й штанята.
А ще птахам рідний дім і їх пташенятам.
Андріївна на порозі стала розглядати —
Ні до воріт їй вийти, ні вийти і з хати.
Затремтіла стара груша до людей листками.
Просилася залишити з плодами й пташками.
Осталася в неї культя на небо дивитись.
Вона — сонця, бджілка — меду не зможе напитись.
Двір вузенький гіллям рясним всюди застелили.
Грубий стовбур до паркану убік відкотили.
Соцпрацівник постягала, плоди позмітала.
І, нагнувшись під лавкою, гніздечко підняла.
Воно звите із травичок, билинок, листочків,
Дно утеплене із вовни — покаже для дочки.
Двох із нею пожурились — це ж була домівка!
Гріла лапки чи яєчка …….з вати домівка
Цілу весну при дорогах різали й пиляли.
А улітку, як та гусінь, на сади напали.
Тягніть дроти, стовпи фарбуйте в середині літа.
Дім пташиний не руйнуйте! Хай буде у вітах!
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 49 від 5 грудня 2024
Читати номер