З кочегарки зробили церкву і 21 рік вона є храмом живої традиції

• Першого жовтня віряни відзначають одне з найбільш шанованих свят в Україні — свято Покрови Пресвятої Богородиці, або як зазвичай кажуть — Покрови. Цього дня з особливою урочистістю відбуваються богослужіння у храмах. Ми пішли до храму Покрови Пресвятої Богородиці, де настоятель отець Василь.

На Покрову отець Василь правив не один. Підтримати його прийшов благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії настоятель храму святого пророка Іллі отець Роман.

Священики в супроводі церковного хору довго співали церковні Гімни на честь Пресвятої Богородиці та просили у неї милості та захисту для наших воїнів в «Молитві за Україну».

На кінець богослужіння священики вийшли до парафіян храму.

Першим мав слово отець Роман. Він традиційно побажав прихожанам духовного захисту, миру, міцної віри та заступництва Божої Матері. Привітав із святом прихожан і настоятеля храму отця Василя. Побажав, щоб Богородиця накрила вірян і всіх українців своїм омофором. Побажав, щоб свята Покрова зберегла наших мужніх захисників. 

— Якби всі люди поклалися на силу Бога, припинили грішити, попросили  у пресвятої Богородиці, щоб вона накрила Україну своїм омофором від усякого зла, то війна закінчилася значно швидше, — сказав отець Роман, — Господь ще раз показує, щоб ми зупинилися, стряхнулися від гріха, в якому знаходимося, укріпилися у вірі до істинного Бога, а не на матеріальні речі цього світу. 

— Те, що ми сьогодні живі, здорові, радісні, веселі, приходимо, дякуємо, молимося, вклоняємося, за все це ми повинні дякувати нашим мужнім воїнам, — каже отець Василь, — Як би не вони, то не відомо чи ми служили би літургію чи були десь на соловках. Наші воїни і душу, і тіло віддають за кожного з нас. Як я вже казав, що немає більшої любові, хто покладе і душу, і тіло за друзів своїх. Своїми тілами вони закривають неньку Україну і ми сьогодні завдяки їм звершили цю прекрасну Божественну літургію. На ній ми саме перше молилися за воїнів. Щоб Господь їм давав здоров'я, щоб вони живими і неушкодженими поверталися додому. Молилися за місто і за село. Молилися за кожного благодійника, тому що храм — це як наша домівка, коли кожен день тут треба щось робити. Ми повинні всякими силами допомагати нашим воїнам. Бо якщо ми не будемо допомагати нашим воїнам, то завтра прийде москаль і нам доведеться його годувати. То ліпше годувати своїх і жити в мирі і злагоді, ніж боятися і не мати кусочка хліба. Тому я завжди наголошую, що кусочок від себе треба відтягнути і дати воїну чи допомогти волонтеру, щоб ми далі жили благополучно у мирі й злагоді. Я вдячний тим людям, які мене підтримали, тому що спочатку навіть хору не було. 

Отець Василь не сказав, що зараз є хор, який хочеться слухати. Ми йдемо до храму Покрови, щоб почути спів того хору. Спів Алли. Спів дуету Макара з Аллою.

Одна із прихожанок храму подякувала отцю Василю за добру службу і добру роботу. 

— Сьогодні минув 21 рік, як завдяки вам ми з кочегарки маємо цей прекрасний храм. Священників привітали невеличким короваєм і квітами. Отець Василь привітав отця Романа зі святом святого преподобного Романа Солодкоспівця, подякував, благочинному, що він знайшов час прийти до храму на службу.  А церковний хор заспівали обом священникам многії літа.

Продовжили службу Божу вже в середній частині храму. Отець Василь звершив водосвятний молебень та провів на свято Покрови мале освячення води

. Свяченою водою покропили прихожан церкви та сам храм зсередини. Завершилось свято Покрови Пресвятої Богородиці у храмі Покрови молитвою за загиблими воїнами. 

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.