«Я вже сьогодні хотіла взяти той бензин і казала, що тут обіллюся, підпалюся і все»

• Голодування оголосила Галина Демчук.

• Жінка приїхала протестувати під міську раду.

• Її відрізали від світла ще у 2018-му. Каже, що нарахували борг, хоча вона платила

Середа, 1 квітня. Під будівлею Козятинської міської ради стоїть Галина Демчук. Їй 73 роки. Вона приїхала із Самгородка. У руках жінки плакат, на якому великими літерами виведено «Голодую-протестую. Доведена до відчаю!» І розписана її історія. Вже вісім років Галина живе без світла.

— Отак й існую, — каже жінка. — Ще до дітей буває їжджу. 

Їй відрізали світло у жовтні 2018-го. В електромережі тоді сказали, що вона має борг, хоча Галина стверджує — боргу у неї бути не могло, бо за світло вона платила.

— Квитанції у мене є, проплата була через Приватбанк, — розповідає самгородчанка. — Але в Електромережах, і навіть у Вінниці мені казали: «Ви помиляєтесь, ви старша жінка, ви не бачите, не розумієте». У мене була проплата за світло, а вони мені ще раз виставили той самий рахунок.

Боргу за світло Галині Демчук нарахували понад дві тисячі. Для пенсіонерки це були немаленькі гроші. Нагадаємо, мова йде про 2018-ий рік. Пізніше жінці заблокували пенсійну картку. Потім із картки списали 2 371 гривню і 35 копійок, «відповідно до платіжної вимоги», як йшлося в СМС-повідомленні від банку.

— Я так само тоді тут сиділа, голодувала, тому що місяць майже не могла нічого їсти купити, — продовжує Галина Демчук. — Вже стягнули гроші, а картка все одно заблокована була. Приходили тоді з «Ощадбанку» і казали: «Ні, картка не заблокована». А я в магазин іду — і мені пише, що блок маю на картці. Всі ті чеки показую. Вони мені: «Ні, картку розблокували, як тільки стягнули борг». Сиділа я до останнього, поки вони мені дійсно не розблокували картку і не дали мені лист на фірмовому бланку з печаткою. 

Кошти за заборгованість стянгути стягнули, однак світло мешканці Самгородка так і не увімкнули. За словами пані Галини, у РЕМ із приводу того, щоб її під'єднали назад до мережі, вона не зверталася.

— Я вже хотіла, коли повномасштабна війна почалася, на фронт іти, але не беруть, бо стара, — каже жінка. — Я живу так само, як і ті хлопці в окопах. То вже краще би там може щось робила.

— Як ви виживаєте вісім років без світла? — запитуємо нашу співрозмовницю.

— Із ліхтариком ходжу, коли сонце сідає — зразу лягаю спати, — відповідає Галина. — Із курми, як кажуть. Тепер мене вже так допекло! У мене зір мінус сім, я не бачу по хаті з ліхтариком. Сільська хата глиняна, де там що видно?

Жінка у розпачі. Вона протестує вже не вперше.

— Мені вже край, я вже не маю сили, розумієте? — каже Галина Демчук. — У мене вже нерви не витримують, я вже нічого не хочу. Мені вже байдуже. У мене ще й до всього газу нема. На чому їсти приготувати? Щоб скраплений газ взяти таксі не найму, а в нас балони не заправляють. Я на сухом’ятці. То сосиски візьму, то в кафе піду, рибки смаженої куплю і їм її з хлібом. У мене вже болить все. В мене інфаркт був на початку 2024 року. Телефон так само ходжу по людях, щоб зарядити. Радіо то на батарейках маю, щоб знати, що в світі робиться. Я вже сьогодні хотіла взяти той бензин і казала, що тут обіллюся, підпалюся і все. Їй Богу. Мені вже немає на що думати .

Додамо, що раніше ми повідомляли, що з приводу цієї ситуації Козятинська міська рада написала відкритий лист-звернення до Самгородоцької громади.

 

Читайте також:

«Ця земля — не наша власність, але чому нас не попередили про будівництво раніше?»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.