Він жив сім’єю і вокзалом. В останню дорогу провели Анатолія Чабана

• На 58 році життя зупинилося серце начальника вокзалу станції Козятин пасажирський Анатолія Чабана.
• Завжди усміхнений, привітний, подільчивий, готовий кожному прийти на допомогу. Ще позавчора він був на роботі, жартував і мав далекоглядні плани.
• сьогодні. 6-го січня, ми його провели в останню дорогу.

Прощання з Анатолієм Івановичем було заплановано в приміщенні ресторану. Зустріли працівники вокзалу свого керівника живим коридором від входу у вокзал до входу в ресторан «Імператор». Над труною Анатолія Чабана схилили голови дружина Наталія Юріївна, доньки, родичі та близькі друзі родини.

Майже кожні хвилина-дві хтось з друзів і близьких родини висловлював співчуття дружині, донькам і близьким покійного.

Анатолія Івановича знали в Києві, Хмельницькому, Хмільнику, Шепетівці, Фастові і в багатьох інших містах. Багато його друзів і знайомих приїхали, щоб провести його в останню дорогу і родині висловити співчуття.

Колишній провідник бригади Анатолія Чабана, а нині перевіряючий Південно-Західної дороги каже: «Я в середині січня мав їхати з перевіркою на Козятинський вокзал. Завжди любив до свого наставника з перевіркою приїжджати. Не раз йому казав: коли ти все це встигаєш? Ти що, на вокзалі живеш?»

Пан Михайло також згадує роки своєї молодості. Почали товаришувати з Анатолієм Івановичем ще з 80-х.

— Обоє ходили з ним на важку атлетику, тягаємо залізо, ледве ноги переставляємо, а коли хтось щось просить — він і для допомоги сили знайде. Що я про нього можу сказати… Людина з великої літери, а його підлеглі кажуть про нього, що він мудрий і справедливий наставник справжній професіонал своєї справи, — висловив свою думку і думку працівників вокзалу підполковник МВС у відставці.

Близько 12-ї заупокійну молитву став відспівувати священник. Чин похорону провів настоятель храму Святого пророка Іллі митрофорний протоієрей Роман Масира.

Після заупокійної панахиди з покійним стали прощатися. Після цього Анатолія Івановича винесли на двір, де вже була сформована траурна колона. Вона взяла курс до міського кладовища.

На цвинтарі ще одну заупокійну молитву провів Благочинний Вінницько-Тульчинської єпархії отець Роман.

Мали слово працівники вокзалу. Вони нагадали біографію свого керівника та сказали, що вони понесли важку втрату.

Народився Анатолій Чабан 15 вересня 1966 року в місті Козятин, в родині залізничників. І мати, і батько працювали у цій сфері. Навчався у школі № 1. Трудову діяльність на залізничному транспорті розпочав у 1989 році екіпірувальником (заправником) пасажирських вагонів вагонної дільниці Київ-Пасажирський. Згодом працював провідником пасажирських вагонів, інструктором, начальником поїзда, начальником господарського сектору. З 2000 року призначений на посаду начальника вокзалу станції Козятин. У 2003 році закінчив Київський університет економіки і технологій транспорту за спеціальністю «Рухомий склад та спеціальна техніка», у 2005 році у тому ж навчальному закладі здобув освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій».

Очолював вокзал 23 роки. З 2001 по 2020 Анатолій Чабан був не тільки начальником вокзалу, а й керівником виробничого підрозділу вокзалу станції Козятин.

На кладовищі з Анатолієм Івановичем стали прощатися востаннє.

— Він був «розділений» на дві половини. Його перша половина — це сім’я найкращого чоловіка і найкращого батька двом нашим донькам, — казала дружина Наталія Юріївна. Доньки також сказали, що вони гордяться, що були дочками найкращого в світі тата.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.