Відкрили та освятили меморіальні дошки Богдану Жмуцькому та Юрію Кратюку

• Минулої неділі в місцевому ліцеї села Глухівець було багатолюдно.
• Тут зібралася громада, щоб увічнити пам’ять своїх односельчан, які загинули за незалежність України  Богдана Жмуцького та Юрія Кратюка. Почесне право відкрити меморіальні дошки надали дружинам Героїв та їх дітям
• Олені Жмуцькій і доньці Валерії та Ірині Кратюк, сину Назарію, сину Тарасу, дочці Валерії.

 Церемонію вшанування Героїв ведуча почала віршованими рядками. 

«Перед іконою я стану на коліна і свічку воскову я тихо запалю. 

І помолюсь за рідну Україну, за тих солдат, що полягли в бою».

— Шановна громадо, ми зібралися сьогодні, щоб вшанувати пам’ять Героїв глухівчан, які віддали своє життя за незалежність, свободу, за чисте небо і за всіх нас. Вони були мужніми і сильними, такими вони залишаться у нашій пам’яті. 

Богдан Жмуцький народився 31 липня 1991 року. Навчався у Глуховецькій школі, яку закінчив із золотою медаллю. Далі — навчання у Вінницькому педагогічному університеті ім. Коцюбинського за фахом трудове навчання та технології. Виконуючи бойове завдання загинув 28 березня 2023 року біля населеного пункту Новобахмутівка.

Юрій Кратюк народився 19 квітня 1975 у Глухівцях, навчався у місцевій школі. Далі — навчання у МВПУЗТ, де отримав спеціальність провідник пасажирських вагонів, згодом працював будівельником за кордоном і по Україні. З початком повномасштабного російського вторгнення приїхав із-за кордону і пішов захищати Україну. Виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Діброва, що на Луганщині, 21 червня 2023 року Юрій Кратюк загинув.

Коли меморіальні дошки Богдана та Юрія відкрили, ведуча  закликала схилити голови і пом’янути хвилиною мовчання захисників України, які загинули за суверенитет раніше:

Олександр Москалюк  (Вернигородок) загинув 14 жовтня 2014 року, 

Валерій Вітківський (Бродецьке) загинув 12 серпня 2015, 

Віктор Крючков (Верболози) загинув 21 листопада 2015 року, 

Олександр Оцабера (Панасівка) загинув загинув 11 листопада 2016 року,

Дмитро Коваль (Глухівці) загинув 25 лютого 2022 року,

Юрій Бондар (Бродецьке), загинув 13 березня 2022 року,

Юрій Бондаренко (Жежелів) загинув 17 квітня 2022 року,

Богдан Вік (Жежелів) загинув 27 травня 2022 року

Василь Цимбалюк (Верболози) загинув 8 серпня 2022 року, 

Денис Куліков (Жежелів) загинув 19 серпня 2022 року, 

Григорій Ніколайчук (Бродецьке) загинув 21 серпня 2022 року

Андрій Костюк (Глухівці) загинув 30 серпня 2022 року,

Олександр Ольхович (Глухівці) загинув 10 вересня 2022 року, 

Сергій Пилипчук (Пляхова) загинув 12 жовтня 2022 року, 

Сергій Чеснюк (Глухівці) загинув 18 листопада 2022 року, 

Віталій Шевчук (Непедівка) загинув 31 грудня 2022 року, 

Богдан Олішевський (Пляхова) загинув 11 лютого 2023 року, 

Андрій Мартенюк (Бродецьке) загинув 19 лютого 2023 року, 

Іван Лінартович (Бродецьке)  5 березня 2023 року, 

Дмитро Гороф’янюк (Пузирки) загинув 23 березня 2023 року, 

Богдан Жмуцький (Глухівці) загинув 28 березня 2023 року, 

Вадим Янчук (Безіменна) загинув 27 квітня 2023 року, 

Валерій Фурман (Жежелів)  загинув 30 травня 2023 року,

Дмитро Романюк (Бродецьке) загинув 19 червня 2023, 

Юрій Кратюк (Глухівці) загинув  21 червня 2023 року. 

Пом’янули загиблих воїнів хвилиною мовчання і до освячення меморіалів запросили військового капелана отця Івана, Благочинного Вінницько-Барської єпархії Валерія Кушніра та настоятеля парафії Греко-Католицької церкви Антона Бориса. Троє священиків в заупокійній молитві просили загиблим воїнам царства Небесного і кожен по черзі окропив портрети на граніті свяченою водою.

За відсутності селищного голови Олександра Амонса (він в цей день з колегами з інших громад перебував в розбитому московитами Херсоні) слово мала селищний староста Галина Корніюк.

— Сьогодні ми стали свідками важливої події, яка відбулася на подвір’ї нашого Глуховецького ліцею. Час і пам’ять — це дві величини, які керують свідомістю людини. Хтось з відомих людей сказав, що людина помирає двічі. Перший раз тоді, коли закінчується її фізична боєздатність, а вдруге — коли про неї забувають, — казала вона, — 522 дні — саме стільки нашою українською землею котиться страшна братовбивча війна. Лютий ворог нищить все, до чого докладає своїх рук. Гинуть кращі сини і доньки України. Важко, дуже важко кожному з нас, тільки найважче тим людям, які втратили на цій війні  своїх рідних і близьких. 

На завершення свого слова вона звернулася з словами подяки  і співчуття родинам загиблих. З виступу слів не викинеш. Селищний староста назвала війну з федерастами братовбивчою війною. В душі вона знає, які вони брати.

По завершенні чину освячення меморіальних дошок на честь загиблих Героїв- глухівчан Дмитра Коваля, Андрія Костюка, Олександра Ольховича, Сергія Чеснюка, Вадима Янчука, Богдана Жмуцького, Юрія Кратюка присутні поклали квіти і вінки і слово мали священики. Отець Іван спочатку процитував Шевченка, а потім став наводити приклади, чому росіяни ніколи не були нашими братами.

Завершилось відкриття і освячення меморіальних дошок тим, з чого й почалося — Гімном України. 

По його завершенні до громади звернувся військовий капелан. Він розповів про трагічний випадок литовця, який воював на боці України. Коли його у Вільнюсі хоронили, то литовці за один день вивчили Український Славень і співали його під час поховання, а ми наш Гімн ще досі не вивчили чи соромимось співати сказав отець Іван.

Наостанок ми спробували поспілкуватися з родинами загиблих Героїв. Встигли поспілкувалися тільки з родиною  Юрія Кратюка. Нестерпний біль не давав і їм говорити. Він них стало відомо, що близькі замовили і подарували прапор копію в/ч де воював Юра. А ще родина вдячна, що на відкриття меморіальних дошок прийшли стільки багато людей.  Дошки були замовлені за кошти родин і однокласників Героїв.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.