Свій 96-ий травень Станіслав Чуловський зустрів з почуття гумору ще й розповів анекдот

Свій 95-річний ювілей Станіслав Чуловський зустрів в колі своєї дружини Галини Михайлівни та доньки Євгенії. Тільки не думав Станіслав Лук’янович, що його з 95- річчям прийдуть вітати представники міської ради. Мабуть, думав привітали на День перемоги та й годі, а тут знов десант від влади.

Коли голова квартального комітету та депутат міської ради зайшли до будинку ювіляра він відпочивав. Як військовий та фронтовик спробував виконати норматив молодих солдатів. Молодим програв на швидкість. В сорока п’яти секундну норму зборів він трохи не вклався та за 2-і хвилини вже був готовий для поздоровлень.

На його адресу пролунало багато теплих слів, адже доля не балувала ювіляра з самого дитинства. Не пережив голодних років його батько і в шестирічному віці став він матері головною опорою. На фронт пішов наш іменинник разом з своїми однолітками без атестату зрілості. Та в сімнадцять не завадило йому героїчно звільняти українську землю та території поневолених окупантами землі європейських країн. Про його подвиги в роки війни свідчать нагороди. Медалі «За звільнення Праги» та «За звільнення Братислави», «За взяття Берліна» та орден Великої Вітчизняної війни другого ступеню. В Угорщині під озером Балатон він отримав важке поранення тому після Дня Перемоги служив у армії ще рік.

Післявоєнні роки не були для нього такими яскравими, як на небі веселка. Спочатку він спробував шахтарського хліба в далекій Воркуті. Все було б нічого, тільки потягнуло спеціаліста вугільної галузі у рідні краї. На Козятинщині його серце припало до дівчини Галі. Від їхнього союзу народилася чудова жінка і дочка Чуловських Євгенія. Спробував себе колишній фронтовик в ролі хлібороба, а потім залізничника. Все шукав роботу, щоб був більший прибуток для сім’ї.

Ми хотіли, щоб він ще щось розповів з свого життя за скільки років. Тільки голова сімейства розповідав, хто з близьких людей прийде його вітати. Життя дитинства та юності ніби стерлась з його пам’яті, а можливо, він не хотів пригадувати того, що хотілося забути.

Тоді ми змінили тему запитали у нього, в чому він вважає рецепт довголіття?

— Не знаю, — каже ювіляр. — Мабуть гени довголіття мені при моєму народженні батьки заклали.

Після привітань в таких випадках проводять фотосесію, Станіслав Лук’янович дивиться на своє фото воєнних років. Депутат Ірина Слободяник також глянула на фото і сказала: «Ви на цьому фото дуже схожі, ану візьміть портрет до грудей, а ми будемо порівнювати, наскільки ви змінилися».

— Звичайно роки беруть своє та схожість велика, навіть через 75 літ, — підсумували голова квартального комітету пані Надія та депутат міської ради пані Ірина.

За годину-дві в домівку іменинника прийдуть найдорожчі гості внучка Катя та онук Юрій зі своїми дітьми та правнуками. Тож не могли ми забирати у ювіляра час, щоб він якнайкраще приготувався до прийому найкращих і найрідніших для нього людей.

А він на радощах за сказане у привітаннях бути душею вічно молодим і мати здоровий сон, як у немовляти розповів цікавий анекдот на тему, коли літня людина відчуває себе дитям Ох і сміху було, як для нас так і самого ювіляра.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.