Старовинні сорочки, чайні хатинки і не тільки: у терцентрі організували виставку

• До Дня людей похилого віку в терцентрі представили вироби працівників та відвідувачів закладу.

• Це елементи декору та прикраси у різних техніках, картини, а ще ціла колекція вишиваних сорочок і рушників.

• Що цікавого майстриня вишивання розповіла про вишивку нашого краю і як перетворити звичайну жестяну банку на вазу, маючи під рукою лише джгут і клейовий пістолет — читайте ту нашій публікації

— Це я вчора ввечері закінчила, — показує Лариса Казмірчук звичайний лоток з-під яєць, декорований малюнками. Вона — викладач гуртка декоративно-прикладного мистецтва у міському терцентрі. Роботи її учениць, а також колег представили на виставці. Її приурочили до Міжнародного дня людей похилого віку, який відзначають 1 жовтня.

— Тут у нас все є, і поробки з фоамірану, і з джинсів, і джгут, і солоне тісто, — розповідає Лариса Казмірчук. — Світлана Мацюк у нас робить сама рамки для ікон зі джгутів і картини в техніці декупаж. Ольга Яківна робить поробки з дерев’яних брусочків.

Серед виробів, які виготовляють не лише учениці гуртка, а й сама Лариса, багато тарілок у техніці декупаж. Деякі з них декоровані не лише серветками, а й мозаїкою з яєчної шкарлупи. 

— Це була шкатулка зі звичайного картону, — показує Лариса. — Я взяла і, як кажуть зліпила з того, що було. Це ми шапочки в’язали, вони взимку були в тренді. Джинсових поробок у нас багато. Позавчора я доробляла цю чайну хатинку. Внизу дістаєш чайні пакетики, а збоку справжні двері і навіть киця сидить. Мене чоловік питає: «Ти спати лягаєш?» Я кажу: «Лягаю». Але я б до ранку робила.

На одному зі столів — воскові свічки різної форми. Навпроти ціла колекція мотанок різних розмірів — від маленьких подорожниць, які поміщаються в долоню, до великих ляльок. Є тут і брошки. А ще вази, декоровані джгутом. Насправді це звичайні жерстяні банки, які зазвичай опиняються у смітнику. Але креативність і декілька хвилин роботи вправних майстринь подарували їм друге життя.

— А це в нас роботи Емми Малиновської, переселенки з Донецька, — показує Лариса міні-комод з виїзною шухлядкою. — Цей комод зроблений зі звичайної коробки. А тут чайна хатинка, в ній навіть шторки є. Поруч ваза для солодощів. Все, що зазвичай викидається, ми на гуртку переробляємо і виходять такі гарні речі.

В експозиції чимало вишитих робіт. Це і картини, і ікони з бісеру. А ще сорочки та рушників, які вишила Зінаїда Купчук. Вона професійно вишиває вже більше двадцяти років.

— Коли був розпад Союзу, роботи не було, мені запропонували піти на курси вишивки ручної роботи, — розповідає Зінаїда. — Я закінчила ці курси з правом викладання і при центрі зайнятості декілька років вела курси. Потім спілка майстрів у Вінниці розпалася, підтримки ніякої не було.

Серед робіт, представлених на виставці, не лише ті, які Зінаїда вишивала власноруч, а й декілька старовинних вишиванок. Чоловічій сорочці майже сто років. Вона зроблена з домотканного полотна. Це повністю ручна робота, починаючи від ниток — їх також пряли вручну. Цю сорочку вишивала чоловікові жінка, коли мала виходити заміж. Є тут і трохи молодші роботи — 60-их та 70-их років. І декілька сорочок, які Зінаїда вишивала для свого сина.

— А це бачу, що на виворіт поклали роботу, — бере до рук Зінаїда свій рушник. — Справді. Хоч і без окулярів, але розгледіла. Це між іншим наша подільська вишивка — занизування. Наша вишивка славиться низзю і занизуванням. Вона виходить двостороння. Це вважається залицяльна техніка. Такі рушники стелять молодим під ноги, сватів перев’язують. Ромбоподібний знак вважається в індійській міфології знаком родючості. Ми коли бачимо таке, одразу думаємо, що це свастика, але ні, це знак родючості. Він здебільшого вишивається червоним, із крапинкою чорного.

На іншому рушнику чотирикутні символи. Зінаїда каже, його добре вішати вдома. Чотирикутник на рушнику символізує рівновагу. Він уособлює чотири пори року і чотири сторони світу.

За словами майстрині, в Україні дуже багато технік вишивання, близько 90. Лічильна гладь, ретязь, солов’їні очки, зерновий вивід, мережка, мережка з настилом, без чисниці, через чисницю, хрестик — і це все на одній сорочці.

— Я навіть із собою взяла старий зразок, покажу, які бувають види мережок, — каже Зінаїда Купчук. — Лучок, наприклад, вишивається тільки зеленим, мережка шабак будь-яким кольором. Це набирування, яке ш’ється в три-чотири нитки, воно добре йде на подушки. Це наша подільська низь, вона зазвичай шиється чоним, але ближче до кордону з Молдавією може зустрічатися синій. Це зерновий вид, це штапівочки, хрестики, ретязь.

Окрім рушників і сорочок, Зінаїда вишиває ще й картини. У її доробку чимало скатерток, але їх усіх вона роздарувала.

— Я намагаюся виставляти свої роботи, — каже майстриня. — Навіть коли син навчався у Вінниці, я теж в навчальний заклад давала свої роботи. І старовинні також. Тому що уявіть, 32-33 рік, голод, світла немає і подивіться, як мілко штапівочки вишиті, ця гладь. Ви подивіться, при такому освітленні як люди шили.

 

Читайте також:

Мешканці Іванковець відзначили подвійне свято

Козятинчани в Instagram: добірка яскравих фото за тиждень, що минає

Дитячий оркестр, зібрав на ЗСУ півтора мільйона, в якому є частка козятинчан

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.