Софія Собчук: «Мій секрет - постійна праця»

У свої сто років бабуся добре чує і бачить, і пам'ятає все життя

Софія Горобчук виросла в багатодітній родині, де було десятеро дітей. Двоє братів померли під час голодомору. Інші  брати та сестри вижили завдяки гнилій картоплі та корінцям рослин. Так і минуло дитинство в бідності та голоді.

– Мама закінчила лише три класи польської школи, - розповідає Леоніда Янішевська, дочка ювілярки. – Потім працювала ланковою у колгоспі. Вона вміє читати, рахувати, писати, але освіти спеціалізованої не має. Ще з дитинства пам'ятаю, мама завжди важко працювала. Вдень колгоспне поле, а вночі своє. Вставала щодня зі сходом сонця, розігріє піч, наготує всім їсти, ще господарство велике обійде: птиця, корова, свині. Батько прийшов після війни пораненим, працювати важко не міг, був вівчарем у селі. Прожили разом у бідності. Нас було четверо дітей. Мати кожному випере одяг, випрасує. Нас завжди привчала до роботи, наставляла, що потрібно важко працювати, щоб мати хліб і до хліба. 

Довгожителька завжди скромно харчувалась. У свої сто років полюбляє супи, молоко та ягоди. Солодке та м'ясо їсть дуже рідко, на великі свята. Щоранку і щовечора стає до молитви. 

– Мама добре знає польську молитву. Всі її рідні брати і сестри виїхали в Польщу. Вона єдина в селі залишилась. В молодості  мама їздила до  родичів у Польщу. Завжди була  активною. Навіть зараз, сама десь зі столу прибире, побачить щось на підлозі, теж підніме, поволі пересувається зі стільчиком. Руки ще рвуться зробити якусь дрібну роботу. Вона ще в 95 років зі мною картоплю копала, - згадує Леоніда. 

Софія Горобчук виростила 4 дітей, виховала 7 внуків, 12 правнуків та вже має 5 праправнуків. Всі з'їхалися на столітній ювілей. Бабуся раділа, і її життєвий оптимізм надихає досі всю велику родину. .
Нагадаємо, як вітали ювіляршу

Додайте РІА Козятин до вибраних джерел в Google.