СМЕРТЬ СОЛДАТА ДИВІТЬСЯ, ДИВІТЬСЯ УВАЖНО І ДУМАЙТЕ, В ЯКОМУ МИ СВІТІ ЖИВЕМО
Харків´янин Андрій Бутильський , позивний «Щелкун», воюював на російсько-українській війні майже з перших днів. Він снайпер, багато разів був поранений, контужений. Мало хто має таку «честь», бути особистим ворогом російських десантників, захисників всраного «русського мира», бо кошмарив їх Андрюха добряче. Якось, в одній із відпусток до рідного міста, на «Щелкуна» був підлий напад, - підкравшись із за спини вдарили металевою арматурою по голові. Та падаючи, Андрій встиг вдарити нападника ножем, при цьому зловчився зателефонувати своїм побратимам. Одим словом, піднялись айдарівці, і пригрозились, що розберуть поліцейський відділок на цеглини, відбили Андрія…
А сьогодні , мого доброго товариша, вже немає на цьому світі, вчора ми поховали нашого снайпера…
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
Сьогодні у Козятині
Найчастіше
№ 17 від 26 квітня 2024
Читати номер
Анонім
Влад Лісовий
Багато дум наводе він.
Про рідний край, де я розцвів,
І щастя знав, і де любив,
Як я прощавшись з ним один
В останній раз там слухав дзвін!
Як марево, весна моя,
Пройшла; її не бачу я!
І скільки вже нема в живих
Тоді веселих, молодих!
Вони спочили, як один;
Не чутен їм вечірній дзвін!
Засну і я в землі сирій!
І по долині не моїй
За вітром пісні прогусти:
Там іншій лірник буде йти,
І вже не я, а стане він
Співати там вечірній дзвін!