Життєві перепетії: «Я йому бажаю тільки одужання. Але обов’язків перед ним не маю»

Гостя редакції Ірина викинула Андрія з серця, а в душі бажає йому здоров’я

Ірина розповіла, що познайомилася з  Андрієм на травневі свята, коли їй було 16 років. Серед всіх хлопців, які були на тому молодіжному пікніку, Андрій був найрозсудливішим, можливо тому запав в душу. Почали зустрічатися. 

– Перші ознаки того, що Андрій не такий, яким я собі уявляла в день нашого знайомства, проявилися під час побачень. Але чи то те перше дівоче кохання затьмарило мої очі, чи ще щось, у 2000 році вийшла за нього заміж, – каже Ірина. –  Життя було таким, що хватило мого терпіння тільки на три роки. 

Жінка подала на розлучення, але продовжувала жити зі своїм колишнім чоловіком заради сина. Не хотіла, щоб він ріс в неповноцінній сім’ї. У 2013 році  Андрій вирішив, що йому краще буде в компанії, де часто наливають і сам пішов з сім’ї. Завів собі нову дружину.

– Я це розповідаю не тому, що хочу шкоди людині, від якої маю на пам’ять декілька шрамів на обличчі. А тому, що хочу, щоб Андрій став чоловіком в розумінні цього слова, - говорить Ірина. – Він сам себе повинен взяти в руки. А якщо не візьме, то йому потрібний більше психолог, ніж опікун. Я, як медик, знаю його останній діагноз. Він не безнадійний, він може повернутися до повноцінного життя, якщо буде лікуватися і змінить ставлення до оточуючих його людей, яких він вважає своїми друзями, а насправді його оточення, то команда негативного впливу на нього. Для Андрія немає місця в моєму серці. У душі я пробачила йому всі образи, які він спричинив сім’ї. Я, як колишня дружина, хочу йому добра. Але це не повинна бути подачка чоловікові з руками й ногами. Він повинен усвідомити, що коли ти чоловік, зроби для себе все сам. 

У стосунках з дітьми, – продовжує Ірина, – законодавець виступає з позиції загальної фрази «батьки виростили і виховали дітей, значить діти мають обов’язки перед батьками». А коли батько не виконав обов’язки перед дитиною? Які дитина має повертати борги людині, яка вважається тільки біологічним батьком? На мою думку, не повинно бути відповідальності перед тим, хто дав життя, але в житті нічого не зробив, щоб претендувати на компенсацію.

– Іра, розкажіть що ви відчули, коли Андрій пішов, покинувши сім’ю і який у вас зараз сімейний стан?

— Коли Андрій пішов, я відчула спокій. З родиною чоловіка підтримувала і тепер підтримую дружні стосунки. Про заміжжя навіть не думала. Перше, що було в голові – це дати освіту і виховання сину. Нічого не змінилося в моїй долі й тоді, коли син став  студентом університету. Лише минулого місяця я вийшла заміж за чоловіка, з яким була знайома раніше

Яке у вас зараз ставлення до Андрія?

— Я вважаю, що він повинен давати сам собі раду. Він дійсно хворий, але опіка над ним не дає йому можливості відчути себе повноцінним чоловіком. Сусіди не суп йому носили б, а виступали б в ролі психологів. Це більше було б користі для його одужання. Як мені відомо, відкритої форми туберкульозу він вже не має. А я не маю обов’язків перед ним. Від мене він пішов фізично здоровим чоловіком. Я йому бажаю тільки одужання.  

Хворому з відкритою формою туберкульозу допомогти нікому

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.