Подружжя Лукашуків у горі та в радості — 70 років!

На платинове весілля до родини з'їхалися вся родина. А це донька, п’ять внуків та двоє правнуків

Степану Лукашуку 95 років, його дружині Вірі — 90. Кожен з них прожив голодні роки, війну та повоєнне лихоліття. Ще будучи хлопчиком, Степан Лукашук доглядав прикуту до ліжка матір. Важко працював. Виріс напівсиротою. Війна застала його в 16 років — саме в такому віці, у 1943 році, він був мобілізований на фронт. Спочатку пройшов навчання з повітряно-десантної підготовки. Важкі фронтові дороги пройшов у складі Радянської армії. Визволяв Угорщину, Австрію, Польщу. Був поранений. Визволяв міста і села України, Чехословаччину, Австрію. Закінчив війну в місті Сольнюк, що в Угорщині.  — Познайомилася я з чоловіком у селі, коли він прийшов з армії. Це було кохання з першого погляду, — розповідає Віра Лукашук. — Він відразу мені сподобався, а я йому. Бувало, інші хлопці до мене залицяються, а Степан усіх відбивав, нікого до мене не підпускав. Ми повінчалися у селі Глухівці 6 серпня в 1950 році. Весілля було дуже гарне. Святкували два тижні.

Степан Лукашук працював дільничним, охоронцем військових складів, трудився у місцевому господарстві. Сама пані Віра все життя працювала у колгоспній городній бригаді. Дуже любила в’язати, шити та куховарити. Вміла вести лад в оселі, спекти смачні струдлі та короваї, в’язати внукам шкарпетки, кофточки, безрукавки, шити спіднички та платтячка. 

— Я завжди догоджала чоловікові. Щодня пекла печиво, пироги, торти. На весілля людям короваї пекла. Зараз печу сама хліб. Чоловік завжди в мене ситий, правда, він рідко зізнавався в любові, взагалі не дарував квіти. Я інколи ображалась, але з віком перестала. Ходила до церкви, пекла проскурки. Навчилась любити та поважати свого чоловіка таким, як він є. Прощала йому всі провини. Зараз як сваримось, довго не сердимося одне на одного. Через якийсь час знову говоримо, як нічого й не сталося, — говорить пані Віра. 

Подружжя тримало чималу кількість господарства: свині, кури, корова. Нині доглядають курей. 

— Зараз нам обом важко ходити. Чоловік сам в мене доїв корову, сам її доглядав, бо в мене хворі ноги. Зараз вже й сам не може. Встане, дасть курям їсти, води з колодязя принесе, якусь легку роботу зробить. Я наготую, напечу. Як стомимось, сядемо разом на лаві, поговоримо, — каже Віра Лукашук.  

Степан зустрів Віру після війни. Ще молодими закохалися одне в одного, і досі бережуть це відчуття у сім’ї

Разом родина довгожителів виховали трьох доньок та пережили важку втрату двох із них. 29 років тому, у 40-річному віці, пішла з життя донька Неля, а рік тому важка хвороба забрала й другу — Зою. Зараз радістю для дідуся і бабусі є п’ять уже дорослих внуків та двоє правнуків, а також найменша донька Валентина, яка проживає у Вінниці.
На запитання, який ваш рецепт подружнього щастя, відповіли так:

— Треба вміти у потрібну хвилину поступитися, підтримати, вибачити, змовчати, — розказало подружжя.

Нагадаємо:

Галина та Микола Якимишини відсвяткували діамантове весілля
 

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.