Галина та Микола Якимишини разом вже багато років. Минулої п'ятниці вони відсвяткували шістдесяту річницю весілля. У народі її називають діамантовою. Справжнім діамантом Галина і Микола вважають одне одного, адже найбільший скарб для них – це їхня любов. Так каже їх дочка Людмила.
Галина і Микола були знайомі з дитинства. Вони виросли в одному селі, Білопіллі. Там живуть і донині. Ходили до однієї школи, але Микола був на два класи старший.
– Симпатія проявилася вже після того, як батько повернувся з армії, – розповідає дочка Людмила. – Вони зустрічалися близько двох років, а тоді вже одружилися. Батьки мами не були проти весілля. Відразу погодилися і весілля відгуляли.
Миколі тоді було 23, Галині – 21. Вбрана у білу весільну сукню, фату і віночок, вона пішла під вінець. У сімейному фотоальбомі збереглася світлина з весілля батьків.
– Єдине, що мама розказувала, що віночок передавався від подружки до подружки, – продовжує Людмила. – На той час такого не було, що в кожної молодої був на весіллі свій персональний віночок. Його позичали одне в одного.
Галина на той час вже працювала у дитяслах. Так тоді називався дитячий садочок. А Микола їздив на тракторі у місцевому колгоспі. Потім сорок років він пропрацював бригадиром тракторної бригади, а мама після дитясел влаштувалася продавцем у магазині, де пропрацювала до пенсії.
За рік після весілля у подружжя Якимишиних народилася дівчинка. Вони викохали й виростили чотирьох дітей – трьох дівчаток і хлопчика. Наймолодший - син. Коли він з'явився на світ, старшій сестрі Людмили було вже шістнадцять.
– Виховували всіх однаково, – згадує наша співрозмовниця. – Так як ми виросли в селі, звісно, багато було домашньої роботи, яку потрібно було робити.
Зараз Микола та Галина мають вже семеро онуків та чотирьох правнуків. Йому – 82, їй скоро буде 80. Але їм немає коли нудьгувати вдома: вони тримають корову і мають господарство. Тому ніколи не сидять без діла. Пліч-о-пліч долають усі труднощі вже шість десятків років.
– Думаю, секрет у почуттях, які їх поєднали. І які вони пронесли через все життя, – додає Людмила. – Родинні стосунки – це головне в їхньому житті. От тільки був такий час тоді, мало вони десь їздили на відпочинок. Не було такого. Все в роботі і в роботі. Тому що нам треба було дати дорогу в життя і поставити на ноги, як тато казав. Але завжди була підтримка від батьків. Скільки я себе пам'ятаю, в дитинстві ніколи ні крику, нічого не було по відношенню до нас. І при нас вони ніколи не з’ясовували стосунків.
На діамантове весілля Якимишиних з'їхалися велика родина. Гучне свято не влаштовували, але привітати Галину та Миколу з 60-ою річницею подружнього життя приїхали усі.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 45 від 7 листопада 2024
Читати номер