Уродженець Козятина, майбутній кінорежисер народився 13 лютого 1909 р. , а за старим стилем 31 січня. Зростав в місті залізничників в родині фельдшера залізничної лікарні Михайла Спиридоновича та домогосподарки Тетяни Андріївни Іванових. Зростав разом з братом і сестрою в одному із перших будинків залізничної лікарні , де на фасаді було викладено цеглою «Прийомний покій» .
На той час у приміщенні розташовувалася залізнична лікарня на десяток місць для хворих і житло для працюючих двох фельдшерів і одного лікаря. Саме, можливо, з цієї причини у 1919 р. батько захворів на тиф і помер. Віктору довелось ще підлітком у 13 років розпочати трудову біографію, працюючи розносником листів у наросвіті.
У 1923 р. мати виходить вдруге заміж і дітей допомагає виховувати вітчим Жидкомлінов Михайло Антонович. З 1923 по 1925 рр. майбутній кінорежисер навчався у Бердичівському ремісничому училищі, а з 1925 по 1927 рр. оволодівав залізничною спеціальністю машиніста паровозу у Жмеринській залізничній профшколі.
Після її закінчення був направлений на роботу помічником машиніста до м. Вязьми. У 1929 р. наш земляк отримує диплом машиніста паровоза і направляється на навчання до м. Москви. У столиці СРСР Віктор докорінно змінив свою долю і вступив до ВДІКу на режисерське відділення, потрапляє на курс відомого майстра німого кіно Сергія Єйзенштейна (1932-1936 ).
Фотофрагменти комедії "За двома зайцями"(1961).
Закінчив вищий учбовий заклад з відзнакою. Працював на Київській кіностудії асистентом режисера, режисером. З 1941 по 1942 рр. перебував в евакуації і працював асистентом режисера на Ашхабадській кіностудії. Та йде війна і молодий митець у 1942 р. стає курсантом Ташкентського військового училища. Після його закінчення відправляється на фронт командиром взводу 105-ї окремої вогнеметної роти, яка брала участь у кривавих боях при обороні Сталінграду.
З 1943 по 1945 рр. – командир 21 окремого вогнеметного батальйону та помічник начальника штабу I та II Українських фронтів. Форсував Дніпро, Букринський плацдарм, визволяв Київ і кіностудію від фашистів і навіть був призначений її комендантом. На війні був двічі поранений, отримав контузію , залишився єдиний живим зі всього взводу. Був з війни комісований, повернувся до улюбленої роботи на грудях з орденом «Червоної Зірки» , медалями «За відвагу» , «За оборону Сталінграду». Але на кіностудії його не чекали. Тодішній директор, немов вистрелив у серце словами: «.. нам асистенти режисера ще й інваліди , не потрібні..». Та все ж , взяли на роботу, де пропрацював з 1945 по 1947 рр., потім рік служив на Свердловській кіностудії начальником сценічного відділу, з 1948 по 1949 роки начальником виробничого відділу Міністерства кінематографії Литовської республіки у м. Вільнюсі.
З 1949 по 1950 роки режисер, художній керівник Литовської кіностудії у м. Каунас . У подальшому з 1950 і по останні роки життя – режисер кіностудії ім. Олександра Довженка. З 1952 р. наш земляк займається дитячою літературою. Вступає до Спілки письменників. Перші фільми у майстра кінематографу з’являються лише після 1955 р. До 1980 р. він створив 15 кінофільмів, а саме : "Олекса Довбуш", "Сто тисяч", "Шельменко- денщик", "Веселі Жабокричі", "Непосиди", "Ключі від неба", " Ні пуха , ні пера", "Пригоди з піджаком Тарапуньки" та інші, серед яких шедевр української комедіографії «За двома зайцями» (1961), якому виповнюється цьогоріч 60 років з часу виходу на екрани. Помер кінорежисер на 72 році життя 18 червня 1981 р. Похований на Байковому кладовищі.
В Козятині у 2007 р. на День незалежності України було урочисто відкрито місцевою владою та громадськістю на приміщенні, де народився майбутній кінорежисер, бувшої залізничної аптеки, меморіальну дошку, де були присутні гості з Києва- син митця – оператор і викладач інституту кінематографії ім. Карпенка- Карого Михайло Іванов з донькою Оленою Солодовніковою.
Також вони відвідували Козятин під час відкриття Музею історії міста Козятин у 2004 р..
Михайло Іванов приїздив до міста Козятина не одноразово. Була Організована з ним зустріч у кінотеатрі .
Пишаємося земляком і пам'ятаємо.
Автор – директор Музею історії міста Козятин Лілія Макаревич
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 19 від 8 травня 2025
Читати номер