Пам’ятнику-паровозу у Козятині «підбили око»

•  «Подарунок» до прийдешнього Дня залізничника залишили найвідомішому пам’ятнику Козятина.
• Понівечили монумент, що біля мосту. Одна з фар паровоза залишилася без скла

Козятин більше не місто залізничників. Тепер його можна сміливо назвати містом вандалів. Згадайте, як влітку влаштували погром на Талимонівці — побили столики у затишному затінку біля ставка. Хтось так «культурно» відпочив, що страшно було глянути. А нова лавка у парку, яку зірвали з покриття. Молодь носилася з нею то туди, то сюди, переставляючи на головній алеї. Мабуть, на звичному місці не так зручно було сидіти. Дістається на горіхи і лавкам на площі, їх теж регулярно мусять ремонтувати.

Трощать у Козятині не тільки лавки зі столами. Артоб’єктам теж непереливки у нашому місті. Чого вартує тільки фотозона «Я люблю Козятин», яку лишень місяць тому відремонтували після чергового акту вандалізму. Знак був понівечений цілий рік, поки надбиту літеру «К» не полагодили. Тепер її навіть на металеві штирі взяли. І певно не дарма, бо вандалізм у цьому місті, схоже, не закінчиться. Але тепер у полі зору тих, кому муляють лавки та фотозони, зовсім інший об’єкт.

Нещодавно наші журналісти проходили повз пам’ятник-паровоз, що біля мосту. Перше, що впало у вічі — вицвіла фарба. Монумент не фарбували вже дуже давно і не завадило б освіжити його колір. Та коли ми підійшли до паровоза ближче і роздивилися його детальніше, помітили те, що не могло залишити нас байдужими. Одна із фар парової машини була без скла.

Можливо, хтось жбурнув добрячою каменкою у фару, та ще й з такою силою, що від скла не залишилося жодного сліду. Або ж взагалі заліз на монумент, щоб зламати фару, адже зникло не лише скло, а й металевий елемент перед ним. Це ж яким потрібно бути альпіністом, щоб вилізти на кількаметровий пам’ятник. Але такі відчайдухи, вочевидь, час від часу знаходяться. Чули історії й про те, як колись залазили козятинчани в кабіну машиніста, поки не заварили двері. А ще подейкують, що і всередину пам’ятника-танка примудрялися свого часу залазити.

Із приводу пам’ятника-паровоза думки двоякі. Із одного боку, це, без сумніву, одна з родзинок Козятина. Хоча ми не єдине місто, яке має такий монумент. Ставити пам’ятники-паровози було доволі поширеною практикою в роки Радянського Союзу. Лишень у Вінницькій області таких є два: один у нас, інший у Жмеринці. Щоправда, жмеринський зелений, і там машина серії СУ 251-27, а наш чорний Л-2309.

Із іншого боку, пам’ятник-паровоз підпадає під закон «Про декомунізацію». Адже монумент, який вважається пам’ятником трудової слави залізничників, насправді встановили на честь 70-річчя Жовтневого перевороту, про що навіть є відповідна табличка. А відповідно до закону, символікою тоталітарного комуністичного режиму вважається, цитуємо, «зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки і написи, присвячені подіям, пов’язаним з діяльністю комуністичної партії та із встановленням радянської влади на території України». Проте замість того, щоби хоча б зняти табличку, напис про Жовтневу революцію просто зафарбували.

Втім, це зовсім не дивно, якщо згадати, що сталося з обеліском до 50-річчя Жовтневої революції, котрий стояв біля універмагу. Його просто переставили в Талимонівський яр, перетворивши на пам’ятний знак жертвам нацистського режиму, яких стратили у 1942-му під час німецької окупації в роки Другої світової війни. Хоч це і сталося задовго до прийняття закону «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів».

Та навіть якщо пам’ятник-паровоз і встановили у пам’ять про 70 річницю Жовтневого перевороту, це зовсім не означає, що можна ламати чи нівечити монумент, якому вже майже чотири десятки років. Адже у цивілізованому суспільстві так не чинять.

Читайте також:

Розбита дорога, повінь та дерево з гострим сучком

У парку залізничників у Козятині пора проводити суботник

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.