Пам’яті козятинського Шерлока Холмса

Фото з архіву М. Панасюка. Зліва на право: Андрій Гончарук, Микола Панасюк, Олександр Родюк, Василь Бурлаченко, Алім Осадчук, Микола Мельничук, 1982 рік, 7 листопада

Працелюбним батькам Василя Бурлаченка у страхітливих умовах вдалося виростити та виховати п’ятьох дітей і дати їм путівку в життя. У 1937 році Василь розпочав навчання у місцевій школі. Але по закінченню 4-х класів прийшла нова біда - українські землі опинилися в полум’ї Другої світової війни. Довелося пережити і фашистський окупаційний режим, уникнути примусового вивезення на роботу до Німеччини.

У 1944 році, після визволення Вінниччини від окупантів, Василь поступає на навчання до Гайворонської фабрично-заводської школи, по закінченню якої розпочинає трудову діяльність на Гайворонському паровозно-ремонтному заводі — слюсарем, і одночасно навчається у вечірній школі. У 1949 році призивається на строкову військову службу і 4 роки свого життя віддає захисту Батьківщини - моряком Балтійського флоту. Після демобілізації направляється на навчання до Могилівської транспортної школи міліції, по закінченню якої, у званні лейтенанта, розпочинає службу у лінійному відділі міліції на ст .Коростень на посаді оперативного уповноваженого.

3 1953 року працює в Козятині,  у лінійному відділі міліції слідчим на ст.Козятин. У Козятині знаходить свою половинку і одружується з Валентиною Максимівною (яка минулого року відзначила своє 85-річчя Дня народження).

Зарекомендувавши себе сумлінним та перспективним співробітником, Василь Дмитрович направляється на навчання до Київської вищої школи міліції, де стаціонарно навчався з 1961 по 1964 р.р., а після закінчення закладу з відзнакою був призначений на посаду старшого слідчого відділу міліції ст.Козятин.

На слідчій стезі Василь Дмитрович перебував і всю  подальшу службу - начальником слідчого відділення, заступником начальника ЛВВС зі слідства. Він був дійсно професіоналом своєї справи.

Специфічні злочини у сфері вантажних та пасажирських перевезень розкривалися ретельно та бездоганно, навіть коли по слідах злочинів доводилося доходити від Чопа аж до Владивостока, Кушки і т.д.

У своїй роботі Василь Дмитрович у першу чергу суворо дотримувався законності та невідворотності покарання за скоєне, проявляючи при цьому людяність та не порушуючи права людини. І цьому навчав своїх підлеглих (а їх у нього було десятки – від Шепетівки до Миронівки), і вони йому були вдячні за те, а також і я, автор цих рядків, який розпочинав службу в міліції під керівництвом В. Д. Бурлаченка.

У 1988 році у званні підполковника міліції Василь Дмитрович Бурлаченко пішов у відставку. Василь Дмитрович разом з Валентиною Максимівною виростили та виховали двох чудових синів – Олександра та Євгенія (які, як і батько здобули вищу юридичну освіту і працювали в правоохоронних органах, а нині вже у відставці), мав трьох онуків.

3 серпня поточного року на 90 році закінчилось земне життя Василя Дмитровича. Хай земля йому буде пухом. Світлий його образ збережений у наших серцях.

Микола ПАНАСЮК, підполковник у відставці

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.