Нашій газеті виповнилося 25 років

• Чверть століття тому світ побачив перший випуск тижневика «RIA-Козятин».
• Відтоді щочетверга місто читає наше видання.
• Розповідаємо, із чого все починалося, якими були перші новини і як змінилася газета за цей час

Я тримаю в руках пожовклий примірник газети. Всього вісім сторінок, на яких здебільшого телепрограма на десять каналів, дуже багато оголошень, трохи реклами, гороскоп із анекдотами і де-не-де новинні публікації. У шапці на першій шпальті добре знайомий усім нам логотип — «RIA-Козятин». Це — випуск за 15 квітня 1999 року. Тоді виданню було рівно півроку.



Наша газета — частина великої Медіа Корпорації «RIA». На початку 90-их газета із такою назвою виходила у Вінниці. Згодом виникла ідея розширити ринок і відкрити видання у всіх районах області, яких на той час було аж 27. Для пілотного проєкту обрали Козятин, де на той час була лише одна державна газета — «Вісник», яку старше покоління застало ще під назвою «Жовтневі зорі». Обрали і не помилилися — свого часу «RIA» була і в Ладижині, і в Жмеринці, але там газети не прижилися. Хоча ми — не перше недержавне видання у нашому місті. Ще до нас виходила газета «Козятин 7 днів», але проіснувала вона не довго.

Диктували по телефону

Абревіатура «RIA» означає «Рекламно-інформаційне агентство». Тому першочергова мета газети була не лише інформувати про останні події, а створити для козятинчан майданчик для розміщення оголошень та реклами. Тож закономірно, що з часом у видання виникло гасло «Щоб купити чи продати, треба RIA почитати». 

Це був кінець буремних 90-их, який для більшості став важким періодом. Щоб хоч якось звести кінці з кінцями, люди часто продавали свої речі. Для цього писали оголошення на аркушах паперу і розклеювали їх по місту. Були для цього спеціально відведені місця — дошки навпроти міської ради, універмагу «Ювілейний» і не тільки, але користувалися козятинчани не лише ними. Усі стовпи у місті теж були обклеєні аркушами паперу з номерами телефонів. Тож газета суттєво допомогла очистити Козятин від таких паперових оголошень.

У жовтні 1998-го, коли «RIA-Козятин» тільки побачила світ, оголошення читачі диктували по телефону. Стаціонарний номер вказували на першій шпальті, під логотипом видання. Перші два випуски газети розповсюджували безкоштовно. Вони мали лише чотири сторінки — першу, розворот і останню, на якій традиційно анекдоти з гороскопом. Хоча спочатку планували видати перших чотири номери безкоштовно. Надалі ціну для газети встановили на рівні 15 копійок.

Минуло трохи часу, і газета «потовстішала» вдвічі — замість чотирьох шпальт було вже вісім. І це не єдине, що змінилося. У кожному випуску стали друкувати купон для безкоштовних оголошень. Щоправда, це не козятинське нововведення — купон ми запозичили у вінницької RIA. Тож тепер читачі уже не диктували тексти оголошень по телефону, а приносили написані від руки до редакції.

Перший фотоапарат купили завдяки читачам

А ви пам’ятаєте, де була перша редакція нашої газети? Якщо вам на думку спало підвальне приміщення п’ятиповерхівки на Шевченка-Підгорбунського, де був магазин «Автомотовело», то ви помилилися. Бо перша редакція «RIA-Козятин», а разом із нею і пункт прийому оголошень були у будівлі кінотеатру «Мир».

Першим редактором став Артем Фляжников. На той час газета була не такою інформативною, як зараз — новин на сторінках було вкрай мало і здебільшого вони були про Вінницю або ж загальноукраїнські. До прикладу, у номері за квітень 1999 року, який ми згадували на початку публікації, було лише дві короткі замітки на декілька абзаців, які стосувалися Козятина — про ученицю школи-інтернату, яка показала високий результат на змаганнях різних рівнів і про тиждень точних наук в ПТУ-17 (стара назва нашого училища). Обидві з крихітними фотографіями.

До речі, із друком світлин у ті часи потрібно було добряче погратися. Це сьогодні все просто — у нашій редакції журналісти користуються переважно смартфонами, які виступають і в ролі диктофона, і фотоапарата, і відеокамери. А тоді потрібно було фотографувати на плівку, проявити її і надрукувати фото у фотосалоні і тільки після цього світлину можна було перенести на шпальту. Для роботи придбали фотоапарат «Смена-8М», доволі бюджетний, але якісний. А допомогли у цьому самі читачі — у газеті розмістили оголошення, що редакції потрібна камера і чимало козятинчан відгукнулися.

Сьогодні ми для передачі інформації користуємося інтернетом, тому верстати газету, тобто розміщувати тексти та фото на віртуальних сторінках можна безпосередньо у Козятині, а потім передавати макет через мережу на друкарню, яка може бути навіть в іншому місті. Наприкінці 90-их такого ноу-хау у нас ще не було, тому щотижня доводилося їздити до Вінниці на верстку газети.

Влаштовували видовищне шоу

У 2004 році почали шукати нове приміщення для редакції. Домовилися і орендували кімнату у підвалі будинку на розі вулиць Шевченка та колишньої Підгорбунського (нині Князя Святослава). Зробили ремонт, закупили меблі і редакція переїхала туди. Другим головним редактором став вінничанин Максим Зотов. Саме тоді газета стала більше схожою до сучасної — замість того, щоб робити передрук з вінницької RIA, почали випускати новини, які стосуються Козятина та району, тому що серед працівників редакції з’явилися ще й журналісти. Спершу журналістський штат налічував лише два працівники. Із часом редакція розширилася.

За чверть століття свого існування газета «RIA-Козятин» організовувала чимало цікавих проєктів та конкурсів, серед яких «Народний бренд», в рамках якого читачі обирали найкращі магазини, ресторани, банки, аптеки, служби таксі, перукарні й СТО, фотоконкурс «Міс RIA». Та, без сумніву, найбільше козятинчанам закарбувалися в памяті феєричні «Шоу RIA» — дискотеки, які щороку влаштовували на святкування Дня міста.

Та є у нашій історії і сумні сторінки — велика війна внесла свої корективи у нашу роботу, тому перші два місяці повномасштабного вторгнення газета не виходила. Але ми не припиняли розповідати читачам новини завдяки нашому сайту. І сьогодні ми продовжуємо працювати для вас, аби ви першими дізнавалися тільки перевірені факти.

Читайте також:

Випускали не лише залізничників, а й будівельників: нашому училищу виповнилося 145

Козятинському відділку поліції виповнилося сто років

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.