Про козятинський ресторан, якому більше ста років — «Імператор»

Вхід до ресторану "Імператор"

Ресторан на вокзалі із промовистою назвою «Імператор» зачинений для відвідувачів вже з десяток років. Та чимало козятинчан неодмінно згадають цей заклад, бо багато хто справляв тут ювілеї, весілля, випуски та корпоративи.

— Ми з подругами були постійними відвідувачами цього ресторану, — розповідає козятинчанка Леся. — Це був кінець 80-их — початок 90-их. Щоправда, не пам’ятаю, чи називався він тоді «Імператор», чи якось інакше. Щоп’ятниці ми йшли в ресторан на вечерю, а після — на дискотеку в клуб (Будинок науки і техніки залізничників — авт.).

►Інтер'єр ресторану. Джерело фото за цим посиланням

►Барна стійка. Джерело фото за цим посиланням

Помпезний інтер’єр ресторану викликав захоплення у всіх, хто там бував. Ще б пак, адже заклад розташовувався усередині вокзалу — пам’ятки архітектури ХІХ століття. Розкішна овальна зала, плитка, начищена до дзеркального блиску, величезна люстра під стелею у формі купола, стіни, прикрашені ліпниною та живописними картинами природи. Словом, переступаєш поріг закладу і опиняєшся у зовсім іншій епосі. Здається, що зараз підійде офіціант у білих рукавичках і подасть листок зі списком страв, де вгорі замість «меню» буде написано «мѣню».

Цей заклад має багату історію. Він почав працювати ще у 1889-му, коли вокзал станції Козятин здали в експлуатацію. Щоправда, на той момент він називався не ресторан, а буфет. На фасаді будівлі з боку Київської платформи досі є напис «Буфет І і ІІ класу».

Ось як він описується у «Ілюстрованому путівнику Південно-Західної залізниці» за 1898 рік:

«Маса світла і повітря, вишуканий орнамент, стильні меблі — усе це робить залу однією з кращих серед буфетних залів російської залізниці. Але крім зовнішності козятинська зала відрізняється зручністю, позаяк усе, що необхідно пасажиру в дорозі, зосереджено тут по сусідству: квиткова каса і телеграф виходять спеціальними віконцями в залу, поруч — зал для приймання багажу, з протилежного боку — чоловіча та жіноча вбиральні, перукар».

►Так виглядав ресторан у 1892 році. Ілюстрація з журналу "Зодчий"

Тож сто тридцять років тому у приміщенні ресторану можна було не лише пообідати чи поснідати, а й навіть придбати квиток на поїзд.

Навряд чи в царські часи сюди ходили поїсти козятинчани, але тут точно обідали, снідали й вечеряли ті, хто їхав через Козятин залізницею. А цей вид транспорту у той період був дуже популярним.

Одним з таких пасажирів був Микола ІІ, останній цар Російської імперії. У ресторані на нашому вокзалі він снідав. Про це свідчить запис у його щоденнику, датований 19 грудня (за старим стилем) 1904 року.

«Після сніданку на ст. Козятин всередині вокзалу була велика зустріч від Київської губернії», — йдеться у записах Миколи ІІ. Щоденник дійшов до наших днів завдяки тому, що рукописи імператора надрукували у Берліні у 1926 році.

У часи Радянського Союзу цей заклад діяв вже не як буфет, а як ресторан. Працював він і після розпаду СРСР. Тоді приміщення ресторану орендував приватний підприємець і зробив там косметичний ремонт.

►Імператор у 1995 році. Джерело фото тут

На початку 2000-них, коли вокзал станції Козятин став відокремленим підрозділом, залізниця перестала здавати «Імператор» в оренду і стала сама керувати рестораном. Та вже не один рік «Імператор» зачинений на замок.

— У 2012 році розпочалася реконструкція і після цього ресторан більше не функціонує, — каже Вікторія Долечек, секретар вокзалу. — Реконструкцію вокзалу зробили на 80 %, а у тих 20 %, що залишились, входив повний ремонт ресторану і підвальних приміщень вокзалу. Архітектурний ансамбль самої будівлі вокзалу відреставрували, а у ресторані зробили лише стелю. Потім припинили ремонтні роботи.

Ресторан «Імператор» у літературі й кіно

Легендарний ресторан на вокзалі згадується у кількох художніх творах. Один з них — повість «Підполковник Шиманський» Василя Земляка, дитячі роки якого пройшли у Миколаївці. Щоправда, наше місто у книзі автор називає не Козятином, а інакше.

У повісті розповідається про події Другої світової війни на Вінниччині. За сюжетом головний герой потрапляє до міста Подільськ, що недалеко від обласного центру. Проте з деталей, що стосуються опису міста, стає зрозуміло, що мова йде саме про Козятин: Подільськ поділений залізницею навпіл, дві частини пов’язані пішохідним мостом, що височіє над коліями. На одному боці — паровозне депо, на іншому — гебіткомісаріат у приміщенні старої школи (у Козятині в часи нацистської окупації гебіткомісаріат був у приміщенні школи № 1, а вона якраз на протилежній від депо стороні, міст через залізницю був лише один, той, що сполучає вулицю Васьковського на «тій стороні» і Винниченка у центрі, що добре видно на аерознімку, зробленому німцями).

І, звісно, головна деталь — розкішний вокзал і ресторан. Ось як згадує його автор:

«Ми виходили з дому на світанку, а поверталися пізно вночі, бо батько любив усякі великосвітські дивацтва. Остаточне розорення наставало в кінці дня, коли ми заходили до вокзального ресторану. Я з подивом розглядав куполоподібну стелю, під якою привільно жилося горобцям, батько відкривав мені істину, яку я чув від нього не раз: «Дивись, синку, під цією стелею обідав сам цар, коли відкривали залізницю. В 1887 році…» Кожного разу він називав інший рік відкриття залізниці, але чого тільки не простиш своєму батькові, який бере тебе в місто…»

Наш «Імператор» потрапив і в кіно. Його можна побачити у серіалі «Смерть шпигунам. Крим» 2008 року. Деякі сцени цього багатосерійного фільму знімали на нашому вокзалі, зокрема і в приміщенні ресторану «Імператор». Приміщення ресторану видно у другій серії на відрізку з 2:26 до 3:11 хвилин.

►Кадр з фільму

Публікації про інші старі кафе Козятина можна знайти тут

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.