Козятинські «залізні пси» охороняють вокзали України: репортаж з розплідника

• А ви знали, що у нашому місті є єдиний розплідник службових собак по всій «Укрзалізниці»? Знаходиться він у Козятинському загоні воєнізованої охорони. Всі тварини з родоводами, мають необхідні документи та навіть шеврони.
• Побували у розпліднику, поговорили з працівниками та познайомились з собаками.

Bruno, Abbіе, Rina, Varda, Bella… Це далеко не весь перелік чотирилапих, які знаходяться у дорожньому розпліднику службових собака Козятинського загону. Наразі тут живе 12 племінних улюбленців. До квітня цього року їх було 16 — чотири вівчарки (дві німецькі та дві бельгійські) забрали на Дніпро для охорони мостів.

— У нашому розпліднику ми паруємо собак, приймаємо тут пологи, доглядаємо за цуценятами, проводимо загальний курс дресирування та соціалізацію, — розповідає начальник Козятинського загону воєнізованої охорони Олександр Гавриленко. — Песики в нас перебувають 6-9 місяців. Далі ми віддаємо їх для несення служби по Філії служби корпоративної безпеки, яку очолює Сергій Любінецький. У Києві є спеціальні кінологи. Вони займаються подальшим навчанням та визначають, яка собака на яку службу підходить (є вартова, обхідно-дозорна, пошукова, для реабілітації воїнів). Загалом наші собаки працюють на вокзалах Києва, Дніпра, Одеси. Патрулюють охоронні зони, мости, тунелі, парки станцій.

Будівлі кормокухні та вольєрів у Козятині ввели в експлуатацію ще в 1954 році. Орієнтовно з того часу і існує наш розплідник. Які ж породи зараз тут є ? Малінуа, німецькі та бельгійські вівчарки, середньоазіатські вівчарки (алабаї) та лабрадор-ретривер. Загалом тут 30 спеціальних вольєрів для утримання дорослих собак, три з них, окрім централізованого опалення, обладнані ще й електропідігрівом підлоги. Саме тут і народжують цуценят. У штаті працює вісім осіб. Це начальник, інструктори службового собаківництва, старший інструктор та вожаті (провідники). Працюють і вдень, і вночі. Адже догляд за собаками потрібен цілодобовий.

Йдемо дивитися. Перше, що впало в очі — на бетонному паркані, перед входом у розплідник, намальовані портрети собак, з підписами (про породу, вагу, їхню кличку). Нещодавно стіну оновила місцева художниця. Дуже гарно та ефектно виглядає.

Ще не дійшовши до воріт, за якими знаходиться розплідник, почули, як собаки одна за одною почали вити… На годиннику — 9:00 — загальнонаціональна хвилина мовчання.

— Це так кожного дня, і тільки під час хвилини мовчання, на повітряну тривогу так не реагують, — додає Олександр Гавриленко. — Така реакція у них, все відчувають…

Перед входом у розплідник лежить так званий «килим» для дезінфекції.  По інструкції, кожен, хто туди заходить, обов'язково має протерти своє взуття, аби не занести до собак ніякої інфекції.

Першою нас зустріла гавкотом п’ятирічна вівчарка Ріна. Її саме вигулювали на дресирувальному майданчику. Справжня красуня.

— Це наша мати-героїня, адже в сій час вона народила 13 цуценят (зазвичай їх 5-8), — розповідає Віта Сизонюк, старший інструктор. Це була ціла подія, всі хвилювалися і за маму, і за її діток. Але все пройшло добре! Rina— племінна собака, німецька вівчарка. Вона — одна з основних. Її діти служать по вокзалах України.

Йдемо далі. Прямо по курсу металеві вольєри. На кожному — підписи, тож видно, хто де живе, кого як звати і коли хто народився. Всі собаки тут дорослі, доглянуті. 11 дівчат та один хлопець Bruno. Хтось злий, а хтось і дається почухати за вухом, зокрема лабрадорка Abbіе. Вона надзвичайно контактна та мила.

— Її діти — Флай і Флінт — патрулюють на центральному вокзалі, — додає Віта Сизонюк.

Загалом, територія розплідника чимала. Тут багато службових приміщень. Серед них  кімнати для персоналу, де є душова, пральна машина, бойлер, електроплита, холодильник. На випадок відключення світла встановили буржуйку. Є спеціально облаштована кімната, де собакам проводять щеплення, обробляють від кліщів. Також є комора, де зберігають сухі корми для собак. Мішків тут чимало. Керівництво каже, що запасів мають до лютого 2027 року. 

 — Раніше собакам варили каші, зараз даємо сухий, збалансований корм і воду, — розповідає начальник розсплідника Микола Крижанівський. — Годуємо їх двічі на день, вранці і ввечері. Загалом за день з'їдають близько семи кілограмів.

День у козятинському дорожньому розпліднику для службових собак починається з обходу. Інструктори, вожаті заступають на зміну та передають її. Доповідають про обстановку — розповідають,  хто як їв, чи ніхто не захворів, чи все добре. Вони доглядають за псами, прибирають у вольєрах.

— У 2018 році у розпліднику було 26 собак, документів у них не було. Всіх їх роздали по підрозділах на Харків, в Одесу, Полтаву, а нових — закупили, — розповідає Микола Крижанівський. — Зараз всі тварини стоять на обліку у Кінологічній спілці України,  мають паспорти, сертифікати, цуценята — мають метрики. У холці є чіп, він співпадає з кодом, який прописаний у паспорті. Собаки мають спеціальні шеврони з підписом «Залізний пес». Вони часто залучаються до співпраці з правоохоронними органами, як у просвітницькій діяльності, так і для пошуків людей. Пам’ятаю, був випадок, коли наша собака в Козятині допомогла правоохоронцям знайти бабусю.У планах керівництва подальше розведення якісного племінного поголів'я, вирощування та підготовка цуценят для несення служб в підрозділах воєнізованої охорони. Також запланували ремонти даху, стін, підлоги у вольєрах та службових приміщеннях, дресирувального майданика.

 

Читайте:

«Залізний велетень ожив: він після реставрації отримав друге життя»

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.