Козятин за сльозами на очах прощався з Олексієм Маркітаном та батьком Максона Юрієм Фоміним

• Сумна звістка надійшла до нашої громади за два дні до Нового року, 29 грудня. 
• Юрій Фомін загинув ще 26 вересня і за три місяці таки доїхав до дружини і сина.
• Захисника України Олексія Маркітана знали в Козятині, як майстра по воді та опаленню майже всі краяни. 
• Тож не дивно що відважних воїнів в останню дорогу прийшли провести стільки козятинчан

Почалася траурна процесія з живого коридору по вулицею Бандери (колишня Матросова) та вулицею Польовою (колишня Петра Кривоноса) о 9-й годині. Ми стояли біля будинку Юрія Фоміна і бачили, сльози на очах його сусідів.

— Ми з Юрою з одного села і в Козятині живемо поруч. Все, що в цьому будинку є — то все зроблено його руками. — розповідає сусідка Альона. — Встану зранку, вийду на вулицю, а він вже зав’язаний хустинкою щось майструє по дому. Трудяга великий був, своєї роботи у нього завжди було і хто звертався до нього за допомогою, нікому не відмовив. 

Про золоті руки Юрія Фоміна розповідали і його дальні сусіди Олександр та Микола. 

— Щоб зробити скважину, треба людей з організації наймати, а він скважину сам зробив, — згадав пан Микола.

Важка і довга у Юрія була дорога додому. Кожні 10–15 секунд на труну з тілом Героя близькі Юрія клали живі квіти та висловлювали співчуття родині загиблого воїна.

Близько 10 години стала формуватися траурна колона, яка взяла курс пішою ходою до храму Святого пророка Іллі.

До цього ж храму прямувала траурна процесія з загиблим Героєм  Олексієм Маркітаном. З’єдналися обидві колони біля храму.

Службу Божу, заупокійну молитву провели священики Православної Церкви України настоятель храму пророка Іллі отець Роман Масира та настоятель храму Покрови пресвятої Богородиці отець Василь Влізло.

Після молитви колона рушила на площу.

Мітинг прощання із загиблими воїнами відкрила заступник директора будинку культури Лариса Ромасько. Вона нагадала, що вже 11 місяць триває повномасштабне російське вторгнення і на заваді окупантам стоять українські воїни. Тож наш спокій забезпечується такою дорогою ціною.

Юрій Фомін народився 2 серпня 1978 року в селі Махаринці. Там пішов до школи. Провчившись лише 2 роки Юрій втратив найдорожчу в житті людину, свою маму. Після смерті матері він був переведений до Козятинської школи-інтернату. По завершенні шкільної освіти переїхав жити у Херсон. Тільки коли йому виповнилося 22, він знов переїхав в край, де пройшла частина його дитинства. Жив у Махаринцях і працював у Козятинському НГЧ.

Юрій Фомін в 2003 році одружився і переїхав жити до Козятина, мав двох синів — Максима та Андрія.

7 червня 2019 року родину Фоміних спіткало велике горе — в районі Світлодарська загинув старший син Максим. Той самий спецпризначенець «Азову» з позивним Максон.

Після загибелі сина Юрій часто їздив на передову і підтримував бійців передової, надаючи їм гуманітарну допомогу. А коли ворогу захотілося загарбати всю Україну, Юрій без вагань прийняв рішення захищати рідну землю.Сам пішов до військкомату і записався до загону територіальної оборони і був зарахований до особового складу в/ч А 7339 де проходив службу у взводі вогневої підтримки. 26 вересня 2022 року Юрій Фомін внаслідок артилерійського обстрілу ворогом біля населеного пункту Дубова Василівка отримав осколкові поранення несумісні з життям.

 

Олексій Маркітан народився в Козятині 1989 року. До самої школи жив з бабусею і дідусем в селі Панасівка. Навчався в школі № 1. По завершенні шкільної освіти вступив до Вінницького університету розвитку людини «Україна», де здобув диплом спеціаліста в галузі права. У 2008 Олексій був призваний на строкову військову службу. В липні цього року отримавши повістку вирішили з коханою дівчиною Наталією створити сім’ю. 27 липня Олексій був призваний до військової частини А 1126 на посаду стрільця парашутно-десантної роти І парашутно-десантного батальйону

25 грудня 2022 року поблизу населеного пункту Червонопопівка Сєвєродонецького району, захищаючи Україну, загинув.

Олексій за розповідями близьких був хорошим сином та люблячим чоловіком. У нього було багато мрій, він хотів побачити весь світ. Та все перекреслила війна. 

Молитву за загиблими на площі провели священики ПЦУ Отець Роман та Отець Василь. По завершенні заупокійної молитви слово мала міський голова Тетяна Єрмолаєва. Вона нагадала, як довго їхав з поля бою додому Юрій Фомін і закликала присутнії достойно провести його в останню дорогу. І молодший воїн Юрій, який багато всього зробив козятинчанам. В кого він робив якісь роботи по дому — там сміливо можна ставити знак якості. На завершення свого виступу міський голова подякувала рідним загиблих воїнів висловила співчуття родинам загиблих захисників України.

Після виступу міського голови з Героями стали прощатися. Таку кількість людей з сльозами на очах рідко коли побачиш.

Співачка Неля Літвінова розповіла, як Олексій зробив їй до ладу опалення і водопровід. 

— Як мені не плакати за такою доброю людиною. — казала вона. 

Мама маленького Тимурчика опустившись на коліна поклала Олексію гвоздику, а її син віддав дяді Льоші свою ялинку

Отець Анатолій з сином Миколою знов прийшли провести в останню дорогу захисників України з квітами.

Прощалася громада зі своїми захисниками довго тому, що обидва чоловіки в пам’яті присутніх залишили про себе яскравий слід.

По завершенні прощання заграла «Пливе кача» і колона рушила до алеї слави міського кладовища. Від побратимів воїнів прогримів військовий салют.

Вічна пам'ять і шана Героям!

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.