Уже рік Максона немає з нами

Максим Олексюк (праворуч). Фото з сайту "Книга пам'яті полеглих за Україну"

Страшна звістка сколихнула весь Козятин у червні минулого року. На війні загинув наш земляк Максим Олексюк. Уночі 7 червня 2019 року окупанти почали обстріл позицій наших військових біля смт Новолуганське. Куля влучила у Максима. Разом з нашим земляком загинув ще один військовий, Дмитро Пругло. Восьмеро побратимів отримали поранення.

Прощалися з Максимом у неділю, 9 червня 2019 року. Провести Максима в останню путь прийшло багато козятинчан. Була неймовірна спека. Люди вишикувалися на центральній площі у дві колони. Біля адмінбудівлі чекала швидка, про всяк випадок, якщо комусь стане зле. Під палючим літнім сонцем стояли солдати у формі. Один з них почав втрачати свідомість. Побратими, що стояли поруч, одразу це помітили і, підхопивши його під руки, повели до швидкої.

Поки несли труну з Максимом, козятинчани стояли на колінах. Поховали героя на міському цвинтарі.

«Він був дуже цілеспрямований»

Максим не був корінним козятинчанином. Він народився у Калинівці і перші роки життя жив там. Потім із батьками переїхав до Козятина. До дев'ятого класу навчався у школі №1. Мав схильність до математики.

– Він був дуже цілеспрямований, – розповідає Любов Федорчук, класний керівник Максима. – Якщо хотів, то своєї поставленої мети завжди досягав. Фізично був розвинений. Я переглядала фотографії, в усіх масових заходах, пов'язаних з фізкультурою: козацькі забави, старти надій - він постійно брав участь. Я з ним багато спілкувалася, оскільки у мене батьки живуть в Калинівці і бабуся жила. Він дуже любив свою бабусю. І з повагою ставився до неї. Навчався на достатній рівень, був хорошистом.

Після школи Максим поїхав вчитися на водія. Потім почалася служба в армії. Строкову службу він проходив у Маріупольській бригаді Нацгвардії. Після армії вирішив не покидати лави військових і пішов на контрактну службу. Так хлопець у жовтні 2017 року потрапив до окремого загону спецпризначення «Азов».

«Максон», саме таким був позивний нашого земляка, був оператором-навідником. Героя нагородили посмертно орденом ІІІ ступеня «За мужність». Побратими Максима згадують його як мужнього, відважного хлопця, який був готовий захищати свою Батьківщину будь-якою ціною.

Намалювали мурал

Після смерті Максона, у його друзів виникла ідея увіковічнити пам’ять героя. Вони вирішили створити мурал, на якому буде зображений Максим. Місцем для малюнка обрали бічну стіну Міського будинку культури. Козятинчани також знають цю будівлю як кінотеатр «Мир». Символічно, що вікна одного з крил школи, до якої ходив Максим, виходять саме на цю стіну.

Ініціаторами створення муралу виступили Ілона та Олександр Злоцькі. Вони збирали кошти.

- Він для нас був дуже дорогою людиною. Це найменше, що ми могли зробити. Він був сильною людиною. Я пишаюся тим, що я його знав. Він був мені не як друг, він був мені як брат. І так само всім нам, - згадував свого друга Олександр Злоцький під час відкриття муралу.

Щойно міська рада дала дозвіл, почали роботу над створенням малюнка. Для цього довелося працювати зранку аж до вечора під палючим сонцем. Адже друзі Максона поставили собі за мету оформити мурал у максимально короткий термін.

Автором малюнка стала художниця Поліна Каліновська. Дівчина родом з Криму. Вона теж дружила з Максимом. Вони познайомилися у Маріуполі 2017-го, коли Максон вже підписав контракт зі Збройними силами.

– Мурал виходить на першу школу. Ми хочемо, щоб на це дивилися діти. Щоб знали поіменно героїв, щоб знали в обличчя Максима, нашого друга, – розповіла газеті «RIA-Козятин» Поліна Каліновська у серпні минулого року.

Відкрили мурал на День прапора, 23 серпня. На малюнку не лише зобразили Максона у повний зріст, а й увіковічнили імена усіх військових Козятинщини, що полягли у російсько-українській війні.

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.