Спочатку категорично відмовився давати інтерв'ю. Згодом погодився розповісти на відеокамеру. Але право публікації по меморандуму надасть пізніше.Тому прізвище його поки не називаємо
Вік 70 років. Батьки родом з Вінниччини, розмовляли українською до самої смерті. Слово “паляниця” вимовляє щиро українською промовою. Він українського коріння цурався та мову зневажає (хоча знає і не забув з дитинства). Дитинства свого не пригадує. Приїхав у Донецьк малою дитиною і до виходу на пенсію ніколи не полишав свого міста. Нині пенсіонер по причині війни живе один. Пенсія 11 тисяч гривень. Плюс в Донецьку путінську отримує - 6 тисяч рублів. Двічі пенсіонер, тут ніяких умов перед ним не треба ставити. Будуть вибори, він проголосує за Путіна, за Росію.
Монолог
- Іншого не чекайте, я ж не дурний, щоб позбавляти себе доходу. Ми, пенсіонери, живемо набагато краще, ніж у Вінниці та Козятині.
- Що ви пригадуєте про приємне в житті.
- І понині в голові, як ще тоді, в СРСР, я - шахтар. На кожну зміну, особливо в нічну, як бригадир, купляв ящик шампанського. Робота розпочиналась розпиттям шампанського в забої. Так що і тоді, і тепер я маю можливість це собі дозволити. А по завершенню, як то теля, у двох маток ссу. Ми, донецькі, вміємо навіть біду перетворювати в користь, у вигоду для себе.
- Що з дітьми?
- Рідного єдиного сина називаю бандерівцем за те, що той влітку 2014-го виїхав до Києва. Каже, що сім’ю уберіг від обстрілів. Злюсь, що той не збирається повертатися в Донецьк.
- Що ви їм говорите?
- Синові, і внукам регулярно і методично розповідаю, як у мене все добре. А ті - ніяк. Невістка, та взагалі здуріла. Неможливо спілкуватись. Уявіть, корінна донеччанка, бандерівка. Мовчу про її синка - контрактника ЗСУ. Онуків та правнуків не привозять. Я хочу бачити. Назбирав чималі гроші за період війни. Хочу їм дати, але вони цураються.
- То хто винуватий?
- Однозначно, ненавиджу і винувата київська хунта (оглядається, щоб хтось ще не почув або сам не вірить, що сказав).
Пауза
- А кому ви ще цікаві, крім власних дітей?
- Думаю, що комусь цікавий. Як гарант, при будь-яких виборах я проголосую так, щоб мати дві пенсії.
- Як і де ви закріпили українську пенсію.
- У Маріуполі в малосімейці, не у сина. У Київ, в саме бандерівське лігво, не поїду. Періодично підтверджую, що живий, проживаю за тією адресою, щоб пенсію продовжували нараховувати.
Поскаржився, що два місяці йому пенсію затримують і необхідно знову їхати розбиратися.
Запитав мене, чи дививсь бій Усика. Признався, що за Росію вболівав. Прізвище російського боксера не знає. Став стверджувати, що бились два російські спортсмени. Україна тут ні до чого.
Я сказав, що не дививсь, бокс у Росії не цікавий. Але подражнив його, додав, що в підсумку бою це був договорняк, який добре організувало і провело КДБ Росії. За протоколом, він мав відбутися в Арабських Еміратах. Про це дуже швидко стане відомо. І що боксери себе вели так, як було прописано по сценарію режисерами Путіна.
Мій співрозмовник аж став задихатися. Злий, почав верещати щось, що Росія по-любому знищить Україну. Сказав і замовк. Зажурився.
Дідусь, по суті - нещасна людина, дурний, що заплутався, озлоблений. Назавжди втратив внуків... У той час, коли жити йому треба за умови перспективи розвитку свого родинного молодого покоління.
І таких багато…
Як висновок, сам резуюмував:
- Я шахтар зі спеціальним досвідом. Хочу помітити, що Донець і закриті шахти - це вже екологічна катастрофа. Можна співставити її за трагічністю до Чорнобиля. Люди самі полишать цей край і без війни, як непридатний для життя.
Головне - молодь рятувати. А нас не виправити і не переробити. Я втратив спадковість поколінь від своїх батьків, а тепер і власної родини.
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
№ 45 від 7 листопада 2024
Читати номер