Добре, що на стадіоні трохи лад навели, але й шкоди трохи зробили

Вячеслав Гончарук

Зазвичай на стадіон Локомотив ми приходимо в день спортивних змагань чи за викликом місцевих активістів. Не став винятком день суботи, 30 березня.
Молода сім’я Руслан та Неоніла повідомили, що на стадіоні вирізають багато дерев, які в літню спеку могли б стати затінком від сонця.
«Цих хлопців з пилками, якось можна зупинити?» — запитав нас Руслан.

На стадіоні ми були після розмови з Русланом десь через години три. Від майданчика зі штучним покриттям до самих воріт спортивної бази доносився дитячий гомін. Там проходило тренування майбутніх зірок футболу команди «Локомотив». Було бажання поговорити з батьками 8-річних футболістів, але подумки вони були на зеленому газоні і ще більше зконцентровані, ніж прискіпливі тренери футболістів. Тож батьків не чіпали.

Першими нашими співрозмовниками учениці Ксюша, Аріна, і Соня. Ми їх запитали, які вони помітили зміни на стадіоні? —Лавочок більше стало, на доріжці нори бобрів засипали і зробили стелаж на якому ми стоїмо. Чи помітили діти, що спиляли трохи живих дерев ми не запитували, то ще не їхній рівень.

Відео дня

В передостанній день березня погано клювали риба.Тож за поганої рибалки хвилини чотири нам подарував любитель риболовлі пан Микола.

— Я не знаю, але хлопці кажуть, що у них на вирубку дерев є дозвільні документи. Була б моя воля, я залишив би тих три липи, що навпроти футбольних воріт. Хто там, що хотів зробити? Може кронували?, так хто так дерева кронує? Залишили три стовбурі і задоволені собою. Щодо порядку на стадіоні, то його більше стало.

На спінінгу, що зліва у пана Миколи почало клювати і він перевів усю увагу на сигнальну прищепку.

Пан Олександр займається на стадіоні спортивною ходьбою. Пам’ятає, коли наш стадіон тільки з трьох сторін омивався водокачкою. Каже тоді дерева посадили, що в літню спеку було де укритися від сонця.

— В таких умовах, як на стадіоні є зараз, тут можна проводити час, як тільки розвиднілось до 10 годин ранку і під вечір. Дерева спиляли, коли сонце буде пекти, так від сонячних променів ніде буде укритись. Що хорошого зробили, так це те, що посадили сосни. Тільки їм ще треба прижитись і рости років 15. А сосна — це навіть добре для здоров’я, — сказав пан Олександр і пішов чергове коло біговою доріжкою

Пані Людмила з донькою Аріною на стадіоні постійні гості. Приходять на прогулянку буває і двічі на день. Їм дуже не подобається, що закрили гіллям прохід стежкою. Це пов’язано з тим, що на стадіоні люди вигулювали собак пояснюємо ми пані Людмилі.

— Я тоже за це, але я проти, того, щоб у моєї доньки була якась червона лінія якою відгородили забороною вигулу собак. Так не повинно бути, тим більше під час військового стану. Вхід на стадіон може бути один, а виходів зі стадіону може бути два переконана пані Людмила.— Ми говорили на цю тему з директором стадіону Володимиром Шурманом. Він гілля має прибрати після того, як поставить там паркан. —Було б непогано, щоб адміністрація стадіону прибрала те гілля, — сказала на завершення нашої розмови пані Людмила.

Дочекалися ми на стадіоні пана Руслана. Того самого Руслана, який нам телефонував.

— Дивіться, скільки стоїть сухих стовбурів. Треба дрова — пиляйте й паліть їх. Навіщо спилювати дерево, яке років 5 чи навіть 10 ще має бути живим? Є чим зайнятися: паркан до ладу приведіть. До речі, його на минулому тижні білили, тільки пішов дощ і побілені секції зараз мало чим відрізняються від тих, які не білили. Які секції білили краще видно на землі ніж на паркані. А щодо дерев, то ви напишіть, що пиляти надто дужо то не здраво, — завершив нашу розмову польською приказкою пан Руслан.