Дмитро Світлишин ще з дитинства мріяв стати військовим

- У збройних силах якої країни Ви починали свою службу?
- Після випуску із училища, у 1996 році, у званні лейтенанта я був направлений у Федеральну службу дорожного управління у Вологодську область (смт Витєгра на Онєжському озері) на посаду начальника будівельної ділянки по будівництву доріг. Але уже через півроку змушений був за сімейними обставинами звільнитися із Російської армії та повернутися до рідного міста на Україну.

- Як складалась ваша військова кар'єра в Козятині?
- Так склалось, що з початку 1997 року пожежна частина у Козятині реорганізовувалась - воєнізовувалась (до цього часу пожежна служба була цивільною). Після співбесіди із начальником обласного управління державної пожежної охорони у квітні 1997 року я отримав посаду заступника начальника пожежної частини по роботі із особовим складом. Виховував кадри я до 2004 року, коли був призначений начальником пожежної частини, а у листопаді 2006 року став начальником районного відділу головного управління МНС у Вінницькій області. У пожежній частині я пройшов шлях від лейтенанта до підполковника.

- Які спогади у Вас залишились про роки навчання у школі?
- Самі теплі та вдячні. Я закінчив школу із срібною медаллю, навчання давалось легко, вчитися подобалось. Найбільше полюбляв точні науки, з яких постійно виступав на міських та районих олімпіадах. У школі мав багато захоплень: брав участь у шкільних концертах (самотужки добре навчився грати на гітарі), був актором МКАТу, у постановках якого грав серйозні ролі, займався бальними танцями при школі і у авіагуртку, на заняттях якого створив діючу модель літака.

- Чи є у Вашому житті місце для спорту?
- Первагу заняттям спортом я надавав ще у школі. Займався серйозно важкою атлетикою: у старших класах три роки поспіль займав перші місця серед юнаків району по гирьовому спорту. Під час змагань по гирьовому спорту на першому курсі училища травмувався, що все ж таки не завадило мені зайняти перше місце, але потім лікарі заборонили мені займатися важкими видами спорту.

- Які ж захоплення зараз у вас залишились?
- Для цього дуже мало часу - весь час забирає робота: у мене ненормований робочий день, адже я обіймаю важливу посаду, і у моїх обов'язках - відповідальність за попередження та усунення надзвичайних ситуацій. Єдине, що можу виділити - це риболовля, яка дарує відчуття спокою. Люблю іноді влітку посидіти у тиші біля ставу, насолодитись красою оточуючої природи.

- Чи доводиться Вам особисто брати участь в усуненні надзвичайних ситуацій, що відбуваються у нашому районі?
- Так, я виїжджаю на особливі резонансні події, які призвели до загибелі людей, принесли великі матеріальні збитки. На жаль, по кількості пожеж наш район поступається тільки Вінниці: щороку у нас відбувається у середньому 100 пожеж, приблизно 30 осіб гине у районі від надзвичайних ситуацій. Але, не зважаючи на ці показники, за усіма параметрами діяльності нашого районного відділу НС (інспекторська робота, матеріально-технічна база та інше) ми входимо у трійку кращих підрозділів в області.

- Чи можете Ви сказати, що сім'я - це надійний тил та джерело допомоги?
- У сім'ї я відпочиваю. Моя дружина - мій помічник та порадник не тільки вдома, але й на роботі: Аліна - радіотелефоніст пожежної частини, мій колега. Цього року виповниться 15 років нашому шлюбу і 19 років як ми взагалі знаємо один одного, адже познайомились ще у школі. Старший син Роман росте спокійним і врівноваженим, із задоволенням бере участь у роботі шкільної команди юних інспекторів ДАІ, а от донька Евеліна, навпаки, досить спортивна та рухлива,  мріє стати "начальником та футбольним воротарем".

- Чи любите Ви займатись домашніми справами, допомагати дружині?
- Буває таке, що приходить натхнення, і я із задоволенням готую. Люблю готувати за цікавими рецептами із кулінарної книги гарячі страви, пекти пиріжки. У цьому в мене є гарний приклад - дружина, яка ну дуже смачно готує.

- Про яке майбутнє Ви мрієте?
- Мрію про те, щоб мої діти стали гарними і достойними людьми. А про себе можу сказати, що я завжди ставився і продовжуватиму ставитись відповідально до виконання власних обов'язків. Працювати, працювати і працювати - мій девіз.

Досьє:
Дата народження: 8 грудня 1973 року
Місце народження: місто Козятин
Сім'я: дружина Аліна, син Роман (13 років) та донька Евеліна (8 років)
Улюблена пора року: літо
Улюблена пора доби: вечір
Улюблена страва: український борщ із м'ясом, квасолею та пампушками
Улюблені художні фільми: радянські комедії
Улюблена музика: ретро
Улюблений колір: червоний

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.