Зламані долі та історії, які не мають забуття

• В п’ятницю 8 травня 2026 року, в Україні та світі відзначають День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Це державний день пам’яті, присвячений вшануванню подвигу тих, хто боровся з нацизмом, та пам’яті загиблих. Наша розповідь, як вшановували жертв нацизму у нашому місті.

Біля міської ради зібралися, ветерани, керівники підприємств, молодь та представники місцевого самоврядування. Вони організованою колоною поклали квіти до пам’ятника героїв підпільників Івана Сербіна та Григорія Кондрацького.

Біля Алеї Слави до вже діючої колони приєдналися жителі громади. Там відбувся мітинг реквієм перемоги над нацизмом та вшанування їх пам’яті. Відкрила мітинг Дар’я Мінаєва. Вона говорила про жахіття тої війни, героїзм українців і що у нас нова війна. Блище до закриття заходу вона закликала присутніх до Алеї Слави покласти квіти та запросила до слова секретаря Козятинської міської ради Ірину Репало.

—Сьогодні ми схиляємо голови перед мужністю тих, хто зупинив тоталітарне зло минулого століття, і водночас усвідомлюємо надвисоку ціну миру, яку український народ платить і сьогодні. Але ми знаємо: як і тоді, ворог буде розбитий, а мир неодмінно повернеться в наші домівки. Ми вшановуємо пам’ять мільйонів українців, чиє життя забрала та війна, а також сучасних захисників, які віддали життя за суверенітет і свободу нашої держави сьогодні сказала очільниця міста

Слідуючим місцем покладання квітів був пам’ятник воїнам визволителям Козятина—танк

Біля пам’ятника погруддя танкіста Івана Бойка вже стояла почесна варта. А про подвиг танкістів, як вони залізницею до Козятина розповів ветеран праці та голова ради ветеранів Федір Кропива. Учні училища разом з керівниками організацій поклали до пам’ятника визволителю Козятина квіти.

В цей день біля брацької могили на ПРБ були з своїм вчителем учні 3-го ліцею. Діти взяли участь у покладанні квітів та слухали розповідь історика-краєзнавця Миколи Купчика та голови ради ветеранів Федора Кропиви. Микола Купчик зазначив,— що в цій брацькій могилі в основному були воїни першої танкової армії. Вона ще не була тоді гвардійська і 38 загальновійськова армія Москаленка, яка разом звільняли Козятин і села району. Спочатку братська могила була біля міського будинку культури, де раніше був кінотеатр «Мир» У міському парку були поховання і по селах. Було прийнято рішення зібрати всі захоронення в одне місце і зробити меморіал. Де воєнізована охорона там були гестапівські підвали. В них катували підпільників, партизан, військовополоненних. Там де зараз НГЧ був німецький концтабір і там загинуло 7 тисяч 100 чоловік. В архіві зберігається акт складений колишньою міською радою, де зафіксовано, що було чотири захоронення, тільки полеглих було набагато більше. В Талимонівському яру було урвище і військовополонених розстрілювали саме над ним. Згодом військова частина біля Талимонівського яру стали робити стрільбище і наткнулися на кістки. Роботи припинили, а на місці знахідки поставили пам’ятний знак До Талимонівського яру німці вели євреїв і ромів. Кажуть, що одна жінка поставила камінь і написала, що у Талимонівському яру захоронено 9 тисяч жертв фашизму. Що тоді був фашизм, а зараз нацизм для нас воно однаково підсумував краєзнавець.

Федір Кропива розповів—Ця брацька могила з’явилася тут не спроста. Цією дорогою, де ми стоїмо німці вели на розстріл до Талимонівського яру в’язнів, серед яких були люди багатьох національностей. І як постало питання, де ставити пам’ятник, то вирішили, що саме тут.  Сюди переносили останки загиблих і розстріляних з усього району. Залишилися по селах ті, яких випадково не забрали. Тут де воєнізована охорона продовжує свою розповідь ветеран праці була гітлерівська катівня, тут де «Цесіс» було німецьке кладовище, там стояли березові хрести. Де гуртожиток залізничного училища там німці тримали радянських полонених. І всіх їх цією дорогою вели у Талимонівський яр. Талимонівки, як такої небуло, одна вулиця, а люди спостерігали з своїх домівок, як відбувилися злочини над жертвами нацизму. Федір Тихонович знає історію Талимонівського яру від своїх колишніх сусідів, які ділилися з ним своїми спогадами.

Поклали квіти біля братської могили на міському кладовищі та віддали шану всім загиблим на Алеї Слави українсько- російської війни. 

Секретар козятинської міської ради Ірина Репало виразила співчуття рідним Героїв, які в цей час були біля своїх самих близьких на Алеї Слави

До стели Талимонівського яру добралися керівництво міської ради та ветерани. Поклавши до обеліску квіти згадали, що меморіал встановлений на місці, де в 1941–1943 роках нацистські окупанти розстріляли близко 9-ти тисяч мирних жителів і в їх числі, близько —1000 євреї та ромів,—62 партизани, —65 машиністи підпільники,— 48 моряків Пінської військової річкової флотилії