«Мені є чим пишатися. Я можу з гордістю пройти вулицями Козятина»

• В суботу, 4 листопада, на день залізничника ми завітали до заслуженого будівельника України та почесного залізничника, Олега Каменного.
• Він майже 50 років присвятив улюбленій справі розбудові нашого міста.

Універмаг «Ювілейний», будинок побуту, ресторан «Козятин», зараз «Дім меблів», магазин «Світанок» будівля центру зайнятості та державної податкової інспекції. Це невеликий перелік об’єктів, до яких доклав свій талант і наполегливу працю, будівельник з іменем Олег Каменний. Багато з тих будівель стали візитівкою міста. Для потреб залізничників були побудовані пансіонати в Євпаторії, та реабілітаційний центр у Хмільнику.

Родом Олег Борисович з Могилів-Подільського. В 1956 році він розпочав навчання у Вінницькому будівельному технікумі. Професія прийшла йому до душі, тому вирішив присвятити їй своє життя. Працюючи будівельником досягнув високих результатів, маючи відповідну освіту та характер.

Три роки служби в танкових військах лише додали рішучості продовжувати навчання далі. Тому юнак без вагань, незважаючи на те, що інші в такому віці закінчували навчатись, поступив на стаціонарне відділення будівельного факультету Рівненського інституту інженерів водного господарства.

Любов до професії та цілеспрямованість дали можливість закінчити навчання та отримати диплом з відзнакою.

Під час однієї навчальної практики, в 1964 році, доля привела Олега Каменного в місто залізничників Козятин.

Наполегливого і кмітливого практиканта керівництво тодішнього дорбуду помітило і щоб вже не відпускати зробило його своїм стипендіатом.

Так, Олег Каменний став одночасно залізничником, будівельником і мешканцем нашого міста, до якого після закінчення інституту переїхав разом із дружиною.

Починав свій трудовий шлях Олег Каменний у тодішньому будівельному управлінні № 2 Пд-Зах залізниці на посаді будівельного майстра і відразу зарекомендував себе, як високоосвічений спеціаліст.

Будівельник розповідає, що на той час розпочалася широкомасштабна реконструкція всіх виробничих ланок залізничного вузла, а також набирала обертів розбудова житлово комунальної мережі міста. Для багатоповерхового будівництва необхідно було створити нову мережу комунікацій. І цю відповідальну роботу доручили молодому инженеру.

Каналізаційні мережі головного колектора, очисні споруди, нова котельня в центрі міста, друга гілка водогону із Сокільця—ось таке випробування для молодого спеціаліста влаштувало керівництво міста і він з ним впорався на відмінно. Олег Борисович пояснює, що головна ознака його роботи—це творчий підхід до вирішення поставлених задач.

На складних болотистих грунтах він уперше запропонував тоді, ще зовсім новий метод пірамідальних паль для побудови фундаментів. Це значно прискорило процес будівництва і підвищило його ефективність і надійність. Взагалі на рахунку Олега Каменного десятки раціоналізаторських пропозицій та монографій. Стиль його роботи—не боятися нововведень, удосконалювати свій фах йому доводилося працювати на посадах старшого інженера з проектування, виконроба, начальника виробничо технічного відділу, а з 1974 року обіймав посаду головного інженера.

Не раз обставини вимагали у Олега Борисовича доводити свій високий фаховий рівень. Особливо йому запам’ятався такий випадок. Викликав мене до себе перший секретар райкому партії Іван Лучковський. Тоді залишкові кошти намагалися витратити на будівництво. Область гроші давала та завше з умовами. А у нас місто і район просто задихались без приміщення нової поліклініки. Обласне фінансове управління погодилося виділити кошти на його будівництво, але за умови, що воно буде завершено до кінця поточного року. Мало того для підготовки проектно-кошторисної документації виділило, аж одну добу сподіваючись, що з таким завданням в Козятині невпораються і виділяти гроші не буде потреби. У розпорядженні Олега Борисовича була всього одна ніч. Проте на ранок всі необхідні документи лягли на стіл Першого секретаря райкому. Такими ж рекордними темпами йшло й будівництво і у встановлені терміни Козятинчани отримали нове приміщення поліклініки.

В 1986 році вже досвідчений фахівець Олег Каменний очолив колектив залізничних будівельників. Як згадує він сам —Це мабуть найпродуктивніший період в моїй кар’єрі Справжній будівельний бум тривав у місті залізничників. Нові навчальні корпуси отримало залізничне училище, що дало поштовх до розбудови цілого мікрорайону міста. Оновила свої приміщення відділкова лікарня. Вперше в Козятині розпочато будівництво типових 9-ти поверхівок.

Для закріплення кадрів на підприємстві новий начальник розпочав будівництво 30 квартирного будинку для власних працівників. Для занять спортом та відпочинку будывельникыв збудували спортзал та фізкультурно- оздоровчий комплекс із басейном та сауною і тренажерним залом. Результати не забарились, продовжує свою розповідь Олег Каменний. Каже — наша волейбольна команда неодноразово ставала призером районних змагань, За ініціативи нового начальника було створено футбольну команду «будівельник», яка майже через 10 років затишшя вивела козятинський футбол на обласний рівень. Згодом на базі команди будівельник було створено команду «Горизонт».

В ті часи колектив будівельно монтажного поїзда став лідером будівельної галузі серед залізничних підприємств Пд-Зах залізниці. Колеги з інших управлінь навіть жартували, що змагатися з козятинчанами безперспективно. Вони перехідний червоний прапор з своїх рук не випускають.

Внесок керівника підприємства був оцінений знаком почесний залізничник, а вже в часи незалежної України, указом Президента України Олегу Каменному було присвоєно почесне звання заслужений будівельник України.

Серед багатьох нагород, яких удостоївся за свою самовіддану працю Олег Борисович є одна, яку він особливо цінує. Ще в 1991 році до ньго звернулись за підтримкою віряни УПЦ, щоб допоміг їм збудувати храм достойний нашого міста. Віруючі на той час мали лише невелику капличку біля старого кладовища.

Багатьох зусиль і винахідливості довелось докласти, щоб в ті скрутні часи будівництво не припинилось. А 5-го серпня 1995 року відбулося освячення храму. Нині покійний предстоятель Української православної церкви блаженний Володимир нагородив Олена Каменного грамотою та ювілейною медаллю за заслуги перед українською православною церквою. Як зазначив він сам головна нагорода для кожної людини це пам’ять, яку людина залишає за роки своєї трудової діяльності і відношенні до людей. Олег Борисович з гордістю може пройти вулицями Козятина. Йому є чим милуватися. Тільки він ніколи не каже «Я збудував», а наголошує це ми збудували.

Не дивлячись на поважний вік ветеран залізничник постійно у вирі громадських подій. Будучи помічником народного депутата Петра Юрчишина він постійно тримає на контролі виконання звернень, скарг та запитів від мешканців громади. Звертається особисто в різні інстанції щодо аварійних споруд через греблі ставків чи з відчуження приміщень. До нього може звернутися за допомогою кожен, хто її потребує.

Наостанок зустрічі ми запитали у Олега Борисовича, чому він не згадує, що їх підприємство ще ЦДЮТ будували? Дитячий центр будували не тільки наша організація. Його будували всім місто і районом тому цю будівлю я не згадую.