Її романи читає Європа: до Козятина завітала письменниця Євгенія Кузнєцова

Олена Удвуд

У Козятині провели зустріч із письменницею Євгенією Кузнєцовою
Її роман «Драбина» став «Книгою року ВВС-2023».
Що письменниця розповіла про себе та свої книги — читайте у нашій публікації

У просторі «Доброго Козятина» провели ще одну літературну зустріч. Цього разу запросили відому не тільки в Україні письменницю Євгенію Кузнєцову. Вона — майже наша землячка. Попри те, що народилася у Кривому розі, дитинство Євгенії минуло на Вінниччині.

— Сьогодні я приїхала до вас із Хомутинець, це село раніше було в Калинівському районі, а тепер — у Хмільницькому, приблизно за 40 кілометрів від Козятина, — розповідає Євгенія Кузнєцова. — Я виросла в цьому селі, до сьомого класу там вчилася, а потім вже навчалася у школі у Вінниці. Я завжди знала, що хочу писати, завжди знала, що це саме те, чим я хочу займатися. Але в дитинстві у мене не було жодних рольових моделей успішних письменників. Єдине, де я бачила творчих людей — це коли у Хомутинцях організовували свято на День народження Степана Руданського. На свято запрошували поетів. Але це зазвичай були поети з Києва, які читали гуморески. І це було не зовсім те, чим би я хотіла займатися.

Спершу Євгенія вивчилася на журналістку, втім у процесі роботи виявилося, що це не те саме, що письменництво, адже дівчина хотіла працювати саме з текстами. Тож подалася в науку — виграла стипендію на написання дисертації, певний час працювала перекладачем, а згодом видала і свою першу книжку — «Готуємо в журбі». Останні два роки активно займається письменницькою діяльністю. За цей час друком вийшло декілька її книг: «Драбина», «Спитайте Мієчку», «Вівці цілі», «Мова — меч: як говорила радянська імперія».

Роман «Драбина» одержав нагороду «Книга року ВВС-2023». У цій книзі розповідається про Толіка, до якого в Іспанію тікає вся родина через війну й оселяється в його будинку. «Спитайте Мієчку» отримала спеціальну відзнаку Літературної премії Європейського Союзу у 2022 році. Цей роман розповідає про перипетії у житті двох сестер та кузини, котрі приїжджають в село до будинку бабусі.

Твори Євгенії Кузнєцової читають не лише в Україні. Роман «Спитайте Мієчку» переклали, зокрема, боснійською, польською, фінською та сербською, «Драбину» — польською та македонською мовами.

— Польській аудиторії «Спитайте Мієчку» дуже заходить, — каже Євгенія. — Можливо, для нас спільне село, бабуся. Ці всі моменти у Польщі теж дуже зрозумілі. У Фінляндії, наприклад, «Драбина» набагато популярніша, «Спитайте Мієчку» їм не така близька.

Під час літературної зустрічі Євгенія Кузнєцова прочитала три своїх оповідання. Це були жартівливі історії про дівчину, яка шукала когось, хто допоможе перевезти з України до Іспанії кота з притулку, про пічника Вітю, який мав змурувати в будинку піч, але, як виявилося, не вмів робити комин, про Любу, яка любила розгадувати кросворди.

Гості зустрічі цікавилися, яких авторів Євгенія полюбляє читати, кому першому дає почитати свої ще невидані твори, коли дівчина зрозуміла, що хоче бути письменницею, чи був страх перед тим, як видати першу книгу. Говорили і про те, як відбувається редагування текстів, про перекладацький досвід, скільки часу проходить від моменту, коли рукопис потрапив до видавництва і виходить в світ.

— У «Мієчці» я впізнав свою бабусю, в «Драбині» — маму. Як ви так пропрацьовуєте персонажів, що вони у вас виходять такі «живі»? — запитує Микола.

— Я не люблю казати, що це якийсь магічний елемент, мені відкривається видіння і я бачу перед собою цю людину, але коли я пишу про персонажа, я його бачу, — відповідає письменниця. — Ось є, наприклад, у «Драбині» Григорівна. Ти її бачиш, цю Григорівну, бачиш, як вона одягнена, як вона рухається, як вона говорить. І чітко розумієш, що вона може сказати, які слова може вживати, а яких слів ніколи не скаже, ніколи не сформулює так речення. Ти можеш сказати, що їй характерно, а чого вона ніколи в житті не зробить. Це вже цілісна людина, так наче це ваша знайома. Є, наприклад, ваша знайома тьотя Іра і ви знаєте, що вона б так ніколи не зробила, або навпаки, зробила б саме так. Приблизно так само і з персонажами.

Наприкінці зустрічі провели автограф-сесію. Євгенія Кузнєцова підписала видання гостям, які завітали на зустріч із книгою.

Додамо, що це вже третя літературна зустріч, яку організували у просторі «Доброго Козятина». Нагадаємо, простір «Добрий Козятин» заснувала парафія Різдва Пресвятої Богородиці Української греко-католицької церкви у 2020 році. Спершу надавали допомогу продуктами харчування тим, хто цього потребує. Із початком повномасштабного вторгнення простір перетворився на волонтерський центр, де волонтерять не тільки козятинці, а й переселенці з Лиману, Херсона, Харкова та інших міст.

Нині простір «Доброго Козятина» не лише допомагає гуманітарною допомогою, а й проводить різноманітні активності та організовує дозвілля як дітей, так і дорослих. Минулого року при просторі з’явилася також бібліотека, яку започаткувало подружжя переселенців із Харкова. Євгенія Кузнєцова відзначила, що добірці літератури у «Бібліотеці Доброго Козятина» може позаздрити чимало столичних книгозбірень.

Читайте також:

Письменниці-фантастки завітали до Козятина

Вийшла книга жахів, яку написав козятинчанин Богдан Киришун

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.