Як прикрашали ялинку наші матусі, бабусі й прабабусі

• Нині ми святкуємо Новий рік у ніч із 31 грудня на 1 січня, а колись початок року відзначали навесні і навіть восени.
• Що ставили у хаті замість ялинки, чому у нас з’явилися крихітні штучні зелені красуні — розповіли у Музеї історії міста.
• А ще показали старовинні рідкісні іграшки з вати, картону і не тільки

Нині перед Новим роком ми ставимо вдома ялинку і прикрашаємо її іграшками, гірляндами та різнокольоровим дощиком. Ця традиція нова і з’явилася вона лише всередині ХІХ століття. А колись українці відзначали Новий рік восени і тоді замість ялинки ставили в хаті дідух, який символізував дерево життя і вважався оберегом родини. Його робили у день першого снопа, коли господар заходив у поле і вижинав серпом перший сніп. За традицією, у дідух зв’язували стільки ж колосків, скільки днів у році.

Згодом Новий рік почали святкувати навесні, про що розповідає навіть відомий «Щедрик» Леонтовича. І тоді в хатах українці ставили святкове дерево. Але це була не ялинка, а гілка вишні або черешні. Про це розповіла директор Музею історії міста Лілія Макаревич на відкритті виставки «Свято наближається», яку презентували напередодні Різдвяно-Новорічних свят.

У виставковій залі презентували дев’ять штучних ялинок, прикрашених іграшками різного періоду. Найдавніші ялинкові прикраси — це герої казок.

— Ось перед вами Колобок, — показує іграшку Лілія Макаревич. — Щоправда, він без носика. Це дуже рідкісна іграшка.

Нині більшість ялинкових прикрас робляться з пластику. Колись надзвичайно популярним матеріалом було скло. Традиція прикрашати новорічну зелену красуню саме ялинковими іграшками зі скла пішла з Німеччини.

— Колись новорічні дерева прикрашали яблуками, горіхами, які загортали у фольгу, марципановим печивом і цукерками, — розповідає директорка Музею. — Але одного року в Німеччині яблука не вродили, не було чим прикрашати ялинки і німці придумали зробити яблука зі скла. Спочатку ці іграшки були дуже важкі і їх заповнювали шкідливою речовиною. Вони були дуже красиві і блищали, наче срібло. Потім у виробництві стали використовувати саме срібло, яке не шкодило здоров’ю.

У експозиції музею історії міста є навіть масивні скляні іграшки, які використовували для великих ялинок, котрі ставили в палацах. 

— Дуже популярними в українців були лускавки — це скляні буси, які вдягали на ялинку, — показує Лілія Макаревич. — Вони були більш поширені на заході. Їх називали лускавками, тому що вони швидко лускалися і билися. Колись такі буси вдягали дівчата. Щойно вдягнула, а ще якщо хлопець запросив на танок — тільки лускавки лишаються у тебе на шиї.

Окрім скла, у якості матеріалу використовували ще й вату. Корпус таких іграшок робили із дроту. Аби вата тримала форму, використовували крохмаль. Іграшку покривали канцелярським клеєм та посипали блискітками, щоб вона блищала. Ватяні іграшки важко зберегти, тому вони надзвичайно дорогі. Але нашому музею пощастило знайти чимало таких прикрас.

— Це вже дешевші іграшки, вони називаються монтажні, — показує директорка музею. — Їх виготовляли із дротів. У нас тут іграшки у формі гелікоптера, ракети, зірки та супутника. Вони з’явилися у 60-ті роки, тому що освоювали космос. Ще серед іграшок трапляються дирижаблі, диліжанси. Дуже популярні були у нас овочі та предмети домашнього вжитку. Ось ви бачите самовар, чайник, лампу.

Були також іграшки з паперу, які виготовлялися за технологією пап’є-маше. І картонажні іграшки. Їх ще називали «дрезденками», тому що родом вони із німецького міста Дрезден. Також німці подарували нам моду прикрашати верхівку новорічних дерев скляними шпилями.

— Тепер хочу вам показати іграшки хрущовського періоду, — продовжує Макаревич. — Перед вами ялинка 1960-их років. Її подарувала нам Людмила Дзюбенко. Вона невелика і на ній маленькі іграшки. Колись у Козятині люди жили в невеликих квартирах-хрущовках, часто вони були комунальні. Такі міні-ялинки з’явилися для того, щоб була змога розмістити новорічне дерево навіть у крихітній комунальній квартирі. У нас в експозиції дві такі мініатюрні ялинки, іграшки до яких нам подарувала художниця Світлана Ігнатенко.

Іграшки не лише вішали на ялинку, а й ставили під неї. Одну з таких подарувала музею волонтерка Тетяна Яковлєва. Це дерев’яна пірамідка, приблизно 30-40-их років, яка збереглася до наших днів у первозданному вигляді.

— Хочу вам показати іграшку з мого дитинства. У 60-их роках було дуже багато сніжинок із личками. Всередині личка набита тирса. А як ви прикрашали в дитинстві ялинки? — запитала Лілія Макаревич гостей виставки.

— У дитинстві у нас були казкові іграшки у формі коників, — відповідає Міла. — Ще ми обов’язково дивилися, чи є цукерки шоколадні на ялинці, щоб їх з’їсти. А як вже стала старшою, ми прикрашали ялинку гарними великими кулями, у яких всередині були зірки. Такі всі купували. Ми їх берегли, щоб вони не розбилися.

Святкову атмосферу на відкритті створила учениця Музичної школи Лілія Гайдучок. Дівчина заспівала пісню. Музей історії міста запрошує усіх козятинчан завітати на виставку «Свято наближається». Виставка діятиме до 20 січня. Вхід вільний. Музей розташований за адресою вулиця Грушевського, 15. Працює з 9 до 18 години у будні дні.

 

Читайте також:

11-річний волонтер Владислав Романов з Козятина став учасником шоу «Різдво. Ти не один»

Новорічний стіл-2024: у скільки він обійдеться та яка вартість популярних страв

Новий церковний календар на грудень: що і коли відзначаємо

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.