Влаштували для переселенок глинотерапію
- Команда міжнародної гуманітарної організації «InterSOS» провела у Козятині безкоштовний майстер-клас для дорослих, на якому робили вироби із глини.
- Запросили жінок-переселенок.
- Якими секретами гончарства поділилася майстриня і що створили жінки — розповідаємо у нашій публікації
«InterSOS» — італійська гуманітарна організація, яка надає допомогу постраждалим від стихійного лиха та військових конфліктів по всьому світу. У нашому місті працює мобільна команда цієї міжнародної місії. Вона обслуговує територію колишнього Козятинського району, а також Калинівську громаду. Мобільна команда підтримує внутрішньо переміщених осіб: надає психологічну допомогу,забезпечує психосоціальну підтримку, допомагає із відновленням документів, влаштуванням дітей до навчальних закладів, надає комплексні соціальні послуги.
Також «InterSos» періодично влаштовує безкоштовні групові заходи для дітей та дорослих. Один із таких нещодавно відбувся у Козятині — для жінок-переселенок провели безкоштовний майстер-клас із ліплення глиною. Поділитися усіма тонкощами цієї справи запросили майстриню Наталію Баштову, керівника гуртка «Берегиня» при Центрі дитячої та юнацької творчості, на якому вихованці опановують традиційні види українського мистецтва — від мотання ляльки-мотанки до виготовлення автентичних іграшок із соломи.
Майстриня відкриває пластикову коробку. У ній глина двох видів — червона та біла.
— Вони схожі одна на одну, але в Україні найбільше роблять вироби із червоної глини, тому що її покладів найбільше, — розповідає Наталія Баштова. — Із білої глини частіше роблять посуд, але для ручної кераміки переважно беруть червону глину. Вона більш пластична. Ця глина приїхала до нас зі Слов’янська.
— О, у нас Ірина зі Слов’янська, — гучно каже одна з учасниць майстер-класу.
— Багато керамістів використовують глину саме зі Слов’янська, тому що вона дуже пластична, — продовжує майстриня.
Наталія роздає жінкам шматочки червоної глини, а також вологу тканину. Вона необхідна, щоб зволожувати руки. Так глина під пальцями буде більш слухняною. Наталія наголошує — руки мають бути злегка зволоженими, а не мокрими, інакше виріб погано триматиме форму.
— Для того, щоб зробити пустотілу фігурку, ми робимо дві кульки приблизно однакового розміру, — дає настанови майстриня. — Тепер я роблю в кульці заглиблення великим пальцем, а потім обминаю краї. Так робиться пустостіле яйце. Якщо покласти всередину декілька шматочків глини, буде торохкальце — сира глина спочатку прилипне, а коли висохне, шматочки від’єднаються і будуть тарахкотіти. Але також таким способом можна і пташечку зробити.
— Великим пальцем заглиблення робити? — перепитує одна з учасниць майстер-класу.
— Так, — відповідає Наталія. — Старайтеся, щоб стінка була не надто тонкою і не витончуйте краї. Робимо щось схоже на чашечку. Якщо у вас з’являться тріщини, ми можемо загладити їх пальчиком, або мокнути пальчик у вологу ганчірку і помняти трохи виріб.
— А я можу зробити дракона? — запитує Женя. — Я, звісно, його навряд чи зроблю.
— Чому б ні, — каже Баштова. — Вам не обов’язково робити пташечку. Ви можете зробити з глини усе, що побажаєте. До речі, глину дістають із землі. Коли поклади розкопують, глина має під повітрям відлежатися майже рік. За цей час окислюються всі мінеральні домішки. Потім глину потрібно просіяти через сито, звільнити від різних камінчиків, корінчиків. Після цього її замішують у воді і роблять глиняне молоко, яке знову проціджують через сито. Коли осідає шар глини, воду зливають, підсушують, виминають. На великих заводах глину розминають спеціальними машинами і потім пропускають через вакууматор, щоб випустити повітря. Тому що якщо у глині буде повітря і ми зробимо з неї виріб, після того, як ми поставимо його у піч, воно вистрілює. Тому і майстри добре виминають глину перед тим, як формувати виріб.
На столі з’являється ще один допоміжний предмет — пластиковий стаканчик із водою. Вода необхідна для того, щоб скріпити дві половинки тулуба пташки. Наталія занурює палець у воду, проводить кінчиком по краю однієї глиняної чашечки, тоді приєднує її до другої, трохи прокручує і пригладжує пальцем місце з’єднання.
— Ось ми зробили основу для нашої пташечки, — За таким принципом колись робили розповсюджену у нас іграшку — пташечку-свисточок. Наші предки вірили, що свисток допомагає відганяти нечисту силу. Дуже важливо, щоб серединка пташечки була гладенька, це впливає на якість звуку іграшки, тоді вона бринить. Але ми сьогодні свисточок робити не будемо, тому що на це потрібно багато часу, ми робитимемо звичайну пташку.
Тулуб пташечки майстриня відкладає вбік — йому треба трохи відпочити і підсохнути. Тим часом Наталія показує, як зробити шию. Вона відщипує ще один шматочок глини, катає з нього циліндр, один край витоншує, ніби у конуса, а з іншого боку робить невелике заглиблення.
— Глина найкраща тим, що це природній матеріал, — каже Наталія Баштова. — Вона увібрала у себе за тисячі років багато мінералів, рослин, які росли на нашій землі і зараз ми це все тримаєш у руках, заспокоюємося, згадуємо, чим займалися наші предки і тим самим відроджуємо українські традиції. Це трохи схоже на ліплення пластиліном, але відмінне. Коли ви востаннє ліпили з пластиліну? У дитинстві?
— Ні, ми ліпили з полімерної самозастигаючої глини на курсах, — каже одна із жінок.
— До полімерної глини додають пластифікатори та інші хімічні домішки, щоб вона швидше застигала, але фактично основою для цієї глини є саме звичайна біла каолінова глина, яка у нас теж на столі.
Наталія змочує край конуса і кріпить його до тулуба. Тепер у птахи з’являється шия. Щоб зробити голову, майстриня формує ще один циліндр, загинає з одного боку і витоншує, щоб було схоже на дзьобик. Аби пташка стійкіше стояла, дно тулуба Наталія легенько пристукує по столу.
Майстриня каже — щоб зробити подібну пташку, багато часу не потрібно. А на виготовлення кухлика навіть у майстра йде до семи днів.
— Спочатку роблять кружку без ручки, дають їй цілу добу висохнути, — розповідає Баштова. — Окремо формують ручку і тоді примазують до крушечки. Якщо це зробити одразу, кружка чи ручка можуть тріснути. А бачили колись горщики, на яких темні узори? Їх роблять цільним молоком, яке ми купуємо на базарі. Після того, як молоко висихає, кухлик знову випалюють у печі і виходять дуже красиві темні візерунки.
— У мого дракона хвіст дуже великий, — констатує Женя, дивлячись на свій виріб.
— У дракона може бути і великий хвіст, але за бажанням все зайве можна відщипнути пальцем або відрізати, — підбадьорює її майстриня. — Коли глина трохи підсохне, ви можете прикрасити свій виріб орнаментом. Можна поставити кружальця чи крапочки. Багато майстрів роблять опуклі узори: вони готують з води і глини суміш, схожу за консистенцією на тісто для оладок, наливають її у спеціальну пляшечку і через отвір видушують. У чому плюс необпаленої глини — якщо вам набридне ваш виріб, ви можете взяти маленьке пластикове відерце, налити трохи води, закрити кришкою і на тиждень залишити. Глина розм’якне і можна тоді зробити новий виріб. Якщо ми обпалюємо глину, частинки піску і мінерали, які є у матеріалі, взаємодіють між собою за високої температури (900 — 1000 градусів) і вона стає як скло. Такі вироби не псуються і не розмокають у воді.
— А як крило зробити? — запитує учасниця майстер-класу.
— Його можна зробити за допомогою узора, але якщо ви хочете крило як окремий елемент, робимо млинець, із одного боку загострення і виходить крильце, — відповідає майстриня. — Приклеюємо його так само, як і шию та голову — намазуємо водою, прикладаємо до тіла пташки, трохи йорзаємо (це потрібно для того, щоб молекули глини зчепилися). Але сильно не тиснемо. Пам’ятайте, що всередині вашого виробу повітря. Глина дуже важка, але після висихання ваші вироби стануть значно легшими. Впродовж дня можна буде ще щось на фігурці підправити. Ще одна підказка: якщо ви з’єднували частини і вони не тримаються, можна приклеїти глину за допомогою клею ПВА або пальцем добряче намочити те місце і назад приліпити.
Трохи більше години і в учасниць майстер-класу вже готові вироби, більшість зробили не один, а декілька.
Першою впоралася Катерина. У неї вийшла велика сова. Зауважимо, що жінка ніколи не ліпила з глини. Наймолодша учасниця Каміла зробила котика, щоправда, не без допомоги мами — вона дороблювала хвоста. Матуся дівчинки встигла також зробити підсвічник у формі ведмедика, який відпочиває на пеньочку, і пташечку.
Читайте також:
Вінниччина отримала від німецьких меценатів дві вантажівки гумдопомоги
У Зозулинецькій гімназії відбулася чергова акція у рамках програми ООН
Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.
