«Моїх рушників дуже багато за кордоном»

• Познайомимо вас із нашою талановитою землячкою — Тетяною Бруй-Яковлєвою.
• За освітою вона бухгалтер, працювала на залізниці, але душа її лежить до вишивки. Уродженка Козятина вишиває рушники та ікони.
• Чому рушники треба починати на новий місяць і що варто зробити перед тим, як взятися за вишивання образів — розповіла майстриня

Наталія Бруй-Яковлєва народилася у Козятині в родині залізничників, хоча вже багато років мешкає у Коростені. Після закінчення нашої школи №2 вступила до технікуму, вивчилася на бухгалтера і пішла слідами своїх рідних — влаштувалася на залізницю. Нині наша землячка — майстриня вишивання. Цей вид традиційного мистецтва опанувала самотужки.

Рукоділлям Наталія захопилася ще в дитинстві, щоправда, усе почалося не з вишивки, а з в’язання. На уроках праці вчителька навчала в’язати гачком та спицями. Наталія так активно взялася за цю справу, що почала вишивати вдома. Шарфи, шапки, светри — у кожного в родині був аксесуар чи предмет одягу, який Наталія сплела власноруч. Згодом вона зацікавилася вишивкою. Одного дня їй закортіло зробити Великодній рушник. Вишила його на одному диханні. Так усе й почалося.

Узори для своїх рушників Наталія часто придумує сама, компонуючи елементи традиційного орнаменту. Щось піддивляється в інтернеті, але завжди використовує у своїх роботах певні символи в залежності від того, яке у рушника призначення.

— Якщо вишивається для чоловіка, то там мають бути жолуді, — розповідає Наталія Бруй-Яковлєва. — Дуб — це чоловіча сила. На жіночому рушнику має бути калина, це символ роду. Виноград — символ добробуту, радості. Соняшники — це сонце. Вони також приносять добробут у дім. Пташки — символ сім’ї. Дві пташки на рушнику символізують дві душі, які мають об’єднатися, щоб була дуже міцна сім’я. Квіти — це на щастя.

Наша землячка має надзвичайно фотографічну пам’ять. Будь-який узор, який вона побачить, Наталія може розбити на клітинки, розробивши таким чином схему. Кольори майстриня також підбирає самостійно. Вона ніколи не використовує запропоновану гаму, навіть якщо вишиває за готовою схемою. У рушниках вона зазвичай використовує червоний та чорний. Це — кольори, притаманні Київщині. Додамо, що наш Козятин свого часу входив до Київських земель. Але в різних областях використовуються різні кольори та візерунки.

— Моїх рушників дуже багато за кордоном, — ділиться майстриня. — Вони є в Італії, Великобританії, Франції. Люди в цих країнах купували мої рушники як обереги.

Вишивання — доволі кропітка і нелегка робота, яка вимагає акуратності. При чому охайним має бути не лише зображення, яке ми бачимо з лицевого боку, а й виворіт. І на це є своя причина.

— У вишивці кажуть, що лице до людей, а виворітна сторона до Бога, — пояснює Наталія Бруй-Яковлєва. — Виворітна сторона має бути не менш акуратна, щоб Бог не бачив жодних вузлів.

Вишиває Наталія не лише рушники, а й ікони. Перед тим, як взятися за образ, жінка вивчає історію життя святого чи святої, чиє зображення збирається передати нитками на полотні. На одній з ікон — Ісус Христос у терновому вінку.

— Коли я побачила цю схему, я дуже захотіла її вишити, — розповідає Наталія. — Я зробила її буквально за два тижні. Це одна з моїх перших робіт. Вона вишита простим хрестиком. Взагалі є дуже багато видів хрестиків, але я найбільше люблю простий.

Ікони Наталія вишиває здебільшого для своїх рідних. Перед тим, як стати до праці, вона уявляє людину, якій даруватиме образ і лише тоді береться за роботу. До вишивання наша землячка підходить дуже серйозно, адже є певні правила, яких неухильно потрібно дотримуватися. І це стосується не лише ікон, а й рушників.

— Рушники я починаю завжди на новий місяць вишивати, щоб було щастя у людей і дорога довга, — ділиться секретами майстриня. — Якщо маю вишивати ікону, спочатку беру благословення у батюшки в церкві, сповідаюся і тільки тоді починаю вишивати. Коли ікона вже вишита і оформлена в рамку, йду в церкву, щоб її освятити.

Персональна виставка

Роботи Наталії Бруй-Яковлєвої представили у Музеї історії міста Козятин. Виставку «Боже, Україну бережи» приурочили до свята Покрови, яке починаючи з цього року ми відзначаємо не 14, а 1 жовтня. В експозиції представили 18 вишитих ікон та 12 рушників. 

— Це не все, що вишивала Наталія, але усі роботи шикарні, — каже Лілія Макаревич, директорка Музею історії міста. — На кожному рушнику українські орнаменти, які прийшли до нас із давніх часів. Тут є весільні рушники, є просто рушники на щастя, на радість.

На відкриття виставки запросили учениць ліцею №2 разом із викладачем Світланою Чеканівською, майстриню вишивання Антоніну Головненко. Підтримати Наталію прийшли рідні — брат Олександр, тітка Ірина, сестра Тетяна з чоловіком Володимиром та онуком Матвієм.

— У Наталі легка рука, — каже про сестру Тетяна Яковлєва. — Знаєте, як кажуть за фею? Фея дістає чарівну паличку, махнула і побажання виконала. Так само в Наталі легка рука, як у Феї, яка має чарівну паличку. Вона не лише вишиває, а ще дуже смачно пече, готує їсти. Буває, десь я побачу шапочку і хочу собі таку. Фотографую, пересилаю сестрі — і мені поштою приходить шапочка. Мене часто в місті питають, коли я в шапці ходжу, де я такі беру. Це завдяки моїй сестрі. Кофтиночки, костюми — вона вміє все.

Виставка «Боже, Україну бережи» діятиме до 28 жовтня, тож побачити роботи талановитої майстрині можете і ви. Музей розташований за адресою: вулиця Грушевського, 15. Працює щоденно з 9 до 18, крім вихідних.

 

Читайте також:

У Козятині відбувся туристично-патріотичний велопробіг. ФОТО та ВІДЕО

Мешканці Іванковець відзначили подвійне свято

Дитячий оркестр, зібрав на ЗСУ півтора мільйона, в якому є частка козятинчан

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.