Козятинчани множать добро

• Творчість поєднала Козятин і Європу. Нещодавно ціла партія ляльок-мотанок, які виготовила Наталія Баштова, поїхала до Глазго, що у Шотландії.
• Це — частина благодійного проекту, започаткованого Громадською організацією «Філософія серця».
• Обереги, створені козятинською майстринею, продадуть на благодійність

Наталія Баштова — науковий співробітник Музею історії міста. Разом із директором Лілією Макаревич вона не лише розповідає усім охочим про минуле Козятина, а й знайомить із талановитими людьми.

— Мене якось спитали, коли ви виставите роботи всіх майстрів, що ви будете тоді виставляти? — каже Баштова. — Я чотири роки працюю в Музеї і кожного року з місяця в місяць все нові і нові виставки. Ми показуємо роботи багатьох талановитих мешканців Козятинської територіальної громади і вони неймовірні, вони вражають.

У вільний від роботи час Наталка займається рукоділлям і виготовляє ляльки-мотанки.

— Я почала їх робити, коли дуже захворів молодший син, коли не було уяви, як далі жити, що робити, — розповідає майстриня. — То була хвороба, яку неможливо було пояснити, лікарі самі шукали діагноз. Мій син погано бачив, тому вдень не вмикався телевізор. Ми грали в спокійні ігри. А коли він лягав спати, я дивилася тихенько майстер-класи, шукала різну інформацію, психологічні досліди, які допомогли б знайти корінь проблеми, чому моя дитина захворіла.

Під час цих пошуків Наталія натрапила на цікаву інформацію про ляльок-мотанок, які з давніх-давен виготовляли наші жінки. Кожна ж мама робила своїй дитині бодай раз ляльку. А мотанки — це не просто іграшки, а родові обереги.

— Звичайні, з простого одягу простенькі ляльки робилися для того, щоб допомогти дитині видужати, — продовжує майстриня. — Така лялька моталася мамою в спокійному стані, в тиші, біля дитятки. Всередину складалися шматки одежинки дитини. Потім ця лялька клалася під подушку і коли дитині ставало хоча б трішки легше, цю ляльку негайно спалювали, знищували у вогні.

Покажуть європейцям українську культуру

Одна, за нею друга, потім третя. Поступово козятинчанка стала займатися мотанками серйозно. Це переросло в справжнє захоплення. Відколи почалася повномасштабна війна, Наталка Баштова знову активно взялася за виготовлення мотанок. Під час роботи вона молиться за наших воїнів, які борються з російським окупантом.

— Ляльки стали невід’ємною частиною мого життя, тому що це дає задоволення, натхнення, — пояснює майстриня. — Я дуже вірю в те, що коли даруєш свої вироби або їх у тебе купують і дарують іншим, кожен добрий погляд на ляльку, цей стан, коли ти відчуваєш, що тобі подобається, передається потім добром і везінням або до того, хто її робив, або до того, для кого її робили. Зараз коли я мотаю ляльку, думаючи про воїна, я вірю, що, незважаючи на те, що він далеко, ця лялька створить йому захисне поле.

Зовсім нещодавно козятинчанка виготовила цілу партію ляльок-мотанок, які відправили до Шотландії. П’ятнадцять виробів вже дісталися до Глазго. Це 30-сантиметрові мотанки, вбрані у традиційний український одяг. Кожна з них унікальна.

Разом із мотанками до Шотландії також поїхали вироби з бісеру талановитої майстрині Ольги Іщук, а також розписні пасхальні яйця, які виготовила мисткиня Валентина Ельбаєва. У Глазго організують благодійний ярмарок-аукціон, на яких не лише продадуть вироби, а й знайомитимуть шотландців із українським мистецтвом. А виручені кошти направлять на благодійність.

— Ті ляльки, які поїхали в Глазго, теж принесуть добро, — каже Наталка. — Це перший етап, перший поштовх до зв’язку між нашими країнами. Кошти з продажу направлять на добрі діла. Це буде кругообіг добра, я бачу, що воно повертається чудесами і в моє життя і в життя тих, хто мене оточує.

Секрети створення

Майстриня тим часом вже готує нову партію ляльок, яка також поїде до Європи. Дві з них вже готові. Це довгокосі красуні, вбрані у вишивані спідниці та білі сорочки. На грудях у них коралі, а важку косу прикрашають віночки.

Щоб виготовити одну таку мотанку, потрібно зо три години. Це якщо рука набита, бо якщо робити перший раз, витрачається значно більше часу. Традиційно ляльки мотали з натуральних тканин. Це міг бути ситець або сатин.

— Якщо це для домашнього вжитку, можна брати шмат простирадла для середини, з якого змотується основа ляльки, — розповідає майстриня. — Обов’язково лялька огортається в чистий клаптик тканинки. Зверху одяг може бути різний, хоча теж краще, щоб він був з натуральних тканин. А ось стрічки з натуральних тканин зараз важко знайти, тому ми робимо з атласу. Прикраси на голову і фурнітура теж штучні. Вони дають красу нашій ляльці і пришвидшують процес, тому що якщо власноруч робити ще квіти, то витрачатиметься дуже багато часу.

Під час намотування нитка має йти або від себе, або за годинниковою стрілкою. Це — одне із суворих правил, яке не можна порушувати, адже мотанка — це оберіг. Коли майстриня її робить, вона нічого не бере собі, лиш віддає позитив, добро і молитву.

Ще важливо, щоб ляльки не торкалася голка, інакше її властивості оберегу будуть втрачені. Окремо можна пошити одяг для мотанки, але після того, як його приміряли до ляльки, до нього теж не можна торкатися голкою. Сам одяг теж у жодному разі не можна пришивати. Його або примотують, або прив’язують. Також вбрання можна приклеїти. У давнину для цього брали живицю — смолу, яку ми часто бачимо на стовбурах плодових дерев. Цю смолу нагрівали і коли вона розплавлялася, використовували як клей.

При виготовленні ляльок Наталка не використовує каркас. Тому щоб мотанка стояла, довелося добряче помізкувати, адже ляльку не посадиш на металевий дріт — проколювати її не можна.

— Завгосп нашого музею Петро Лопатюк виготовив мені дерев’яні підставочки, — показує Баштова. — Я шукала спосіб, як же ляльку сюди вмонтувати. І ось знайшла — вставила чотири дерев’яних шпажки і між ними — основу мотанки.

«Краплики добра без кордонів»

Аукціон-ярмарок, на якому продаватимуть ляльки-мотанки — це лише частина великого благодійного проекту громадської організації «Філософія серця». Для європейців також планують проводити майстер-класи із виготовлення мотанок у режимі онлайн.

— Ми будемо збирати пакуночки, в яких буде все необхідне для ляльки, — пояснює козятинчанка. — Волонтери доправлять їх в Європу. Кожен пакуночок буде окремо розданий і люди будуть дивитися онлайн-майстер-клас і робити ляльку в себе вдома. Це будуть краплики добра без кордонів, коли людина перебуває за тисячі кілометрів, але вона може доторкнутися до цього дійства, побувати в цьому творчому колі і отримати хороші емоції, поділитися ними з іншими.

Також наразі шукають спонсорську підтримку, аби організувати серію майстер-класів в Україні, щоб покращити психологічний стан людей, які опинилися у скрутних обставинах через війну.

— Дай Боже, щоб якомога більше людей почали займатися творчістю, — додає Наталка. — Саме творчість рятує від депресії, від страху, дозволяє духовно збагачуватися. Це своєрідний набір позитивної енергії. Багато майстрів, яких я питала, з початком повномасштабної війни мінімум два місяці взагалі не могли творити. Це був стан якогось замерзання. Шоковий стан. І чим більше я бачу людей, які починають творити, тим більше добро розгортається як квітка.

— Основний сенс нашого проекту — підтримати майстринь, які займаються народною творчістю, — пояснює Олексій Сініцин, координатор. — Шотландцям, які купуватимуть вироби на ярмарках, ми хочемо розказати про культуру такої творчості. Частину зібраних коштів ми перенаправимо майстриням, частина піде на волонтерську діяльність і на допомогу нашим біженцям та переселенцям. Наступний крок — це психологічна підтримка. І через проведення майстер-класів, і через кваліфіковану допомогу психолога у режимі онлайн. Ми будемо це робити не лише у Шотландії. Це буде і Литва, у нас вже є попередня домовленість. Наша організація буде розвивати співпрацю в цьому напрямку з іншими громадськими організаціями, зокрема, у Німеччині та інших регіонах Великобританії.

Перепустка на вечорниці і не тільки

Поспілкувавшись із майстринею, ми дізналися, що є велика кількість різних видів ляльок-мотанок.

— Коли у нас в музеї демонструвала свої ляльки-мотанки Наталія Поліщук, вона теж багато цікавого розповідала і це спонукало мене шукати історичні відомості, — каже Наталія Баштова. — Я дізналася, що є сім етапів дорослішання жінки і на кожному етапі жінка робила свою ляльку. Наприклад, була лялька-бариня. Це коли дівчина ще молода і шукає собі пару. Є лялька мати і дитя. Це маленька і велика ляльки, поєднані між собою ручками, щоб був зв’язок між мамою і дитиною. Найстаріша лялька — це веда-ведунья. Це ніби стара жінка, але це не відьма, а відаюча мати, яка має знання і життєву мудрість і може надати напрямок іншим.

Ляльки, які виготовляє Наталка — берегині. Вони завше були яскравими і їх ставили на верхню полицю в домі. А були мотанки, які не виставляли на показ, а навпаки приховували від сторонніх очей. Їх ошатно вбирали, вішали гарне намисто, часто робили торбинку, куди клали монети. Таким лялькам замовляли бажання. Саме тому їх і не можна було нікому показувати.

— Є багато ляльок, які були до певних подій, — додає майстриня. — Наприклад, купавка. Її спалювали на Івана Купала, щоб було здоров’я. Є ще лялька-травничка, в середину якої клали сухі лікарські трави. Така лялька зберігалася рік у будинку, а потім її спалювали і робили нову. Так вона очищала атмосферу дому і допомагала господарям мати міцне здоров’я. Зерновушка — лялька, яка заповнювалася різними видами зерна. Вона приносила добробут і теж зберігалася один рік. До речі, зерновушки і травнички — це були ляльки, з якими дівчата вперше приходили на вечорниці. Якщо ця лялька сподобалася іншим, це була перепустка дівчини на вечорниці. Це було як своєрідне випробування — зробити зерновушку чи пеленашку (це маленька лялька, яка ніби запеленнана) або ж травничку.

 

Читайте також:

Вже вийшли на фінішну пряму: про збір на санітарне авто для нашого земляка Олександра Малішевського

20 тонн допомоги відправили на Харків

Слідкуйте за новинами Козятина у Telegram.